Тобто вже у 2004 році рашка вела проти нас війну. Спроба вбивства кандидата в президенти – найпряміший з усіх прямих актів аґресії.
Але тоді такі, як міша подоляк із братом з ҐРУ в наших медія, вклали під чуби, що Ющенко отруївся сам пальоною горілкою з огірками.
І українці радісно гигикали, і навіть була якась збочена мода гордо заявляти:
– Я розчарувався!
А потім українці перебігли в табір такої харошої і красівої Йулі в білому платті, яку підтримував “найпопулярніший іноземний політик в Україні” – путін. І в 2008 Вана через голову Ющенка рвонула до москви за газовим контрактом. Потім повернулся з виглядом зґвалтованої у грубій формі, ховала підписаний контракт від усіх в країні, довелося спецназом виривати, і навіть у 2018 році відмовилася в Стокгольмському арбітражі свідчити на боці України проти Ґазпрому.
І так замість огидних “памаранчевих”, які “не можуть дійти згоди між собою”, москва привела до влади регіональний мафіозний клан. І під приводом знижки на газ Хряк підписує Харківські угоди. І орки підстрибують до стелі: вони в Криму назавжди.
Ну, а далі справа техніки: слабкого президента, обставленого аґентурою, використали як презерватив і відтяпали шматок України.
—————–
Мене вже тоді дивувало, як стадо вірувало, що “Ющенко слабкий”. Бо ж типу не скакає на ведмеді з голим торсом, а лише “ліпить глечики” і “носиться з Голодомором”, а от “Йуля – єдиний український політик з яйцями”.
Та Ющенко єдиний в Україні, хто тоді протистояв рашці. А в 2008 під час нападу на Грузію взагалі діяв найрішучіше з усіх лідерів навіть на Заході. В той час, як інші робили улесливе хіхі з тупих шуток педофіла, Ющенко рвонув до Грузії і став у Тбілісі на сцені живим щитом. Але це загальновідоме. А ось маловідоме: Ющенко послав до Криму ПДВ і наказав блокувати Чорноморський флот.
Якби українці підтримали тоді свого президента, Крим не тільки був би в Україні – ми б не мали зараз війни.
Та українці вчинили черговий гріх у своїй історії – повірили чужинцям і здали лідера, який за них рвав зад.
Ну, а потім – “зробили себе ще раз”.
—————-
Бажаю, щоб ми хоча б колись навчилися робити висновки зі своїх помилок.
Джон Сміт