Західне бачення РФ та росіян досі не перевернулося з голови на ноги. Старі уявлення про Толстого, Достоєвського, красивий Пітєр та “русскую душу” частково змінилися на кадри з Маріуполя, Бучі та Ізюма, але лише частково. На третій рік широкомасштабної та геноцидної війни ми все ще стикаємося з тим, що на Заході вірять у хороших росіян, які здаються їм ліберальними та нібито протиставляють себе Путіну.
Останній приклад — виступ вдови Олексія Навального Юлії на WebSummit. Тьмяно розумію, навіщо її запросили на технологічний форум, але саме їй організатори дали слово. На офіційному сайті пишуть, що Навальну запросили, оскільки вона є “потужним голосом за демократію та права людини”.
Вона повинна була виступити окремо на тему “Диктатори та цифрове інакомислення”, а також взяти участь у дискусії “Протистояння автократам”. Дуже дивне, коли відверто слабкі російські сили без жодних результатів розповідають про те, як треба боротися з автократами. Дякую українцям та українкам, які ввімкнули сигнал повітряної тривоги в Португалії під час її промови. Перфоманс вдався.
Пошук хороших росіян на Заході — це прості рішення, які ніколи не працювали проти Росії. Імперіалісти за своєю природою. Люди, що звикли зверхньо ставитися до інших народів. Вони ніколи не були прихильниками вільних цінностей, але Захід не може цього усвідомити, допоки війна не постукає у їхні двері (і сподіваюся, цього ніколи не станеться). Допоки немає прямої військової загрози Заходу, ми стикаємося з пошуком простих рішень.
У вересні 2024-го опозиціонер Володимир Кара-Мурза, якого тільки-но звільнили з російської тюрми в рамках обміну, виступив у Сенаті США. Надалі росіянину вручали нагороди європейські країни та давали можливість виступати на провідних майданчиках. Але його риторика, як і інших російських лібералів, приблизно однакова: війна — путінська, а не російсько-українська, РФ має бути демократичною, а не децентралізованою, питання озброєння України — дискусійне. Словом, від прихильників Путіна вони відрізняються лише обкладинкою. Нутро в них завжди імперіалістичне.
Чи є в Росії опозиція?
Однак я переконаний, що серед громадян РФ є справжні опозиціонери. Ті, хто реально готовий боротися з російським режимом, а не робити сучасну тюрму народів більш демократичною. Справжню російську опозицію виділяють кілька факторів:
- повна підтримка України у війні з РФ;
- готовність боротися з Кремлем збройним чи диверсійним шляхом;
- НЕросійське походження.
Зупинюся на останньому. Росія сьогодні — це далеко не тільки росіяни. Це чеченці, буряти, адиги, калмики, тувинці, татари, башкири, удмурти, інгуші і ще багато-багато неросійських народів, які опинилися в легальній окупації. Вони — жертви того, що СРСР недорозпався в 1991-му.
Роль жертви з себе по-справжньому скинули чеченці, що в 90-х виступили війною проти режиму. Спроба була достойною і лише кількість окупаційної армії та краще озброєння допомогли Росії перемогти за результатами двох воєн і придушити опір. Але та кривава війна дала розуміння: опозиція в Росії існує. Протестний потенціал безумовно є. Потрібно з цим працювати далі.
Маючи зустрічі в рамках парламентських асамблей НАТО та ОБСЄ, а також з представниками Державного Департаменту США, я постійно порушую питання поневолених народів у складі РФ. Ми мусимо показати партнерам, що російська опозиція сьогодні — це не Навальна, Яшин, Кара-Мурза, Кац та інші. Реальна російська опозиція сьогодні знаходиться в російських тюрмах чи вигнанні, веде бої у складі ЗСУ або здійснює диверсійну діяльність вдома.
Путін боїться національних рухів, а не псевдолібералів
Російські правителі століттями не визнавали права інших народів на самовизначення та створення власної держави. Україна стала винятком, адже нам вдалося вибороти свободу від Кремля. Але авторитарний режим не дає передихнути тим, хто опинився в його кордонах.
За підрахунками незалежного правозахисного проєкту “Підтримка політв’язнів. Меморіал”, на середину 2024 року загальний список політичних в’язнів Кремля, які є громадянами Росії, складав понад тисячу осіб. Значна частина з них – це представники поневолених народів, які засудили вторгнення окупантів до нас.
Саме ці люди є справжніми політичними в’язнями режиму. Вони не лише вимагають припинення війни, але й відстоюють право своїх народів на самовизначення й свободу, зокрема через відокремлення від Росії. Такі ідеї найбільше лякають кремлівську владу. Путін розуміє, що після звільнення ці активісти можуть стати лідерами боротьби за незалежність своїх народів. Саме тому їх не включають до списків на обмін полоненими, прагнучи зламати їх морально та фізично за ґратами.
У серпні 2024 року Антиімперський Блок Народів у своєму зверненні до світових лідерів та правозахисників наголосив на необхідності домагатися звільнення політичних в’язнів Кремля — лідерів і активістів національно-визвольних рухів. Було укладено перелік найзапекліших опонентів режиму, яких переслідують або утримують у в’язницях. Серед них — Зарема Мусаєва, Алтан Очіров, Наталія Філонова, Айхал Аммосов, Айрат Дільмухаметов, Парвінахан Абузарова, Фаіль Алсинов, Александр Габишев, Заріфа Саутієва, та багато-багато інших. Саме цей перелік мав би стати основою для справедливих переговорів щодо обміну.
Усіх їх об’єднує боротьба за правду, справедливість і свободу. Вкрай важливо, щоб міжнародна спільнота знала саме їхні імена та усвідомлювала необхідність невтомної праці задля їхнього звільнення, як і визволення їхніх народів від імперського ярма. Адже саме вони є справжньою опозицією всередині РФ.
Чому Україна зацікавлена в підтримці національно-визвольних рухів?
Російська опозиція — це не імперіалісти з заплаканими обличчями і пацифістськими переконаннями. Це люди, які приймають ситуацію і відповідають РФ дзеркально. Тобто, опором та зброєю.
Сьогодні Україна вже працює з поневоленими народами РФ. Уже більше року, як ми в парламенті створили тимчасову спеціальну комісію по роботі з такими етносами. Сьогодні ми мусимо їм допомогти звільнитися від режиму, бо цим же ми допомагаємо і собі.
Одна з головних історій win-win — це залучення громадян РФ до лав Сил оборони та безпеки. Я знаю, як чеченці б’ються з окупантами з особливою віддачею. Я чув про представників інших народів, які виїхали з РФ і вже, ймовірно, “повернулися”, але тільки на клаптик Курської області і в нашому пікселі. Зі свого боку ми даємо їм свободу дій щодо ворога (в рамках нашого війська), вони ж підсилюють нас кадрово.
Ми мусимо змінити наратив Заходу про російську опозицію. Крики з піною біля рота про те, що там не існує антиімперських сил, не дадуть результату. Ми вже переконалися в цьому за останні майже три роки постійної дипломатії. Наші партнери хочуть бачити опозицію в РФ.
Тож, опозиція є і Захід має її розгледіти. Вважаю, що в наших інтересах показати партнерам справжніх нонконформістів. І це точно не Навальна чи Кара-Мурза.
Ярослав Юрчишин
Джерело: https://censor.net/ua/b3520840