Росія спостерігає за політичними подіями у США як яструб – пише в аналітичній статті CNN. І пояснює: минулого тижня, коли український президент Володимир Зеленський відповідав на запитання журналістів про готовність Москви до переговорів, він сказав, що “все залежатиме від виборів у Сполучених Штатах”.
Якщо переможе Камала Гаріс, вона переважно продовжуватиме політику адміністрації Байдена, яка полягала у підтримці України попри деякі тертя, такі як відсутність дозволу на удари вглиб Росії американською зброєю.
Дональд Трамп має кардинально іншу позицію – він заявив, що у разі перемоги зможе вирішити питання війни “за день”. А мирний план, оприлюднений його кандидатом у віцепрезиденти Венсом, разюче схожий на список бажань Путіна.
Але, за великим рахунком, його все влаштовує, і він не має причин щось міняти стосовно України.
Невизначеність Заходу, впевненість Путіна
Американська політика на роздоріжжі, але це не обов’язково стане поворотним моментом для початку мирних переговорів, кажуть аналітики.
Бо нічого не вказує на те, що Росія готова сісти за стіл переговорів, – байдуже, хто врешті виграє вибори і стане новим господарем Білого дому.
Досі невідомо, що має на увазі Трамп і які важелі він має, щоб впливати на Путіна, – цитує CNN Томаса Грема, провідного експерта з Росії у Раді міжнародних відносин.
А ще експерт говорить про те, що зменшення американської допомоги може призвести до змін на полі бою.
І незалежно від того, хто переможе на виборах президента, Путін намагатиметься використовувати політичну неспроможність США та “тріщини у відносинах західних союзників”, каже Грем.
Ці тріщини можуть перерости в рішення адміністрації Трампа зменшити допомогу Україні, ролі США в НАТО чи розділенні Конгресу.
“Відсутність єдності Заходу, відсутність чіткої демонстрації того, що Захід та Україна мають спільне бачення того, чого вони намагаються досягти… У Путіна нема причин переглядати підходи до того, що він робив в Україні до цього часу”, – каже аналітик.
А для Путіна, як каже Джон Лоу, інший експерт з Росії у лондонському Chatham House, “Україна є лише засобом” досягнення цілі – зменшити вплив США на міжнародній арені.
Найскладніша ситуація на фронті
CNN також пише, що Україна відчуває брак живої сили, тоді як Путін готовий спокійно сприймати високий рівень втрат у російському війську, яке за час війни, за оцінками НАТО, втратило понад 600 тисяч вбитими та пораненими.
Провідний американський мовник також цитує двох українських офіцерів, які нагадують, що байдужість до втрат та “м’ясні штурми” є “канонічними” у тому, як воюють росіяни.
Водночас в Україні обговорюють плани додаткового призову 160 тисяч вояків, хоча наразі Україна потребує допомоги у озброєнні й того війська, що вже є.
Якщо у разі перемоги Трампа його адміністрація скоротить допомогу, брак зброї стане дуже відчутним для України.
Саме тому європейські партнери намагаються наростити збройні поставки.
Але навіть якщо допомога від США утримається на нинішньому рівні, не виглядає, що західні партнери України готові надати їй достатньо ресурсів для перемоги.
Проблема ситуації полягає у тому, що все може тривати дуже довго – можливо, із меншою інтенсивністю, але дуже довго, цитує CNN аналітика Chatham House Джона Лоу. І невідомо, скільки Україна може терпіти цю війну на виснаження.
Саме тому стратегія Путіна полягає у деморалізації населення України через атаки на цивільну інфраструктуру та енергетику. Це посилює і без того великі щоденні проблеми для українців, яким із наближенням зими доведеться стикнутися із відключеннями світла, тепла і води – на додачу до всього іншого.
- США вважають, що Україні вистачить солдатів воювати ще 6-12 місяців, – NYT2 листопада 2024
- Захід ще допомагає Україні триматися, але вже не допомагає перемагати1 листопада 2024
- Розстріли українських полонених. Чому росіяни це роблять і чи більшає таких випадків30 жовтня 2024
Головнокомандувач Олександр Сирський заявив, що нині українські сили стримують один із найпотужніших наступів росіян за час війни, особливо у Донецькій області, яку Путін хоче окупувати повністю.
Тим часом український президент Володимир Зеленський повідомив, що за останній тиждень росіяни скинули на Україну понад 900 бомб, запустили близько 30 ракет та 500 дронів. І цілі переважно суто цивільні – житлові будинки та інфраструктура.
Аналітики, яких цитує CNN, говорять про надзвичайну виснаженість українців. Але, разом із тим, вони зазначають, що українці не готові до миру за будь-яку ціну, – масові вбивства цивільних росіянами у Бучі та Маріуполі, жорстоке ставлення до українських полонених в Росії, примусові депортації українських дітей до Росії, – українці знають все про реалії російської окупації.
Чи готові українці далі терпіти війну
За останніми опитуваннями Київського міжнародного інституту соціології (КМІС), у жовтні 2024 року практично рівна кількість опитаних – 47% проти 46% – українців вважали, що Росія має достатньо ресурсів для тривалої війни проти України, так і навпаки, що Росія вичерпує запаси своїх ресурсів.
Водночас дещо змінилися пропорції у відповідях на запитання “Скільки ще часу ви готові терпіти війну?”
Якщо від початку російського вторгнення до лютого 2024 року стабільно близько 71-73% відповідали, що вони готові терпіти війну стільки, скільки буде потрібно, то між лютим і жовтнем 2024 року соціологи вперше зафіксували зменшення кількості таких відповідей.
При цьому, наголошують соціологи, все одно більшість українців – 63% – стверджують, що вони готові терпіти війну стільки, скільки буде потрібно.
Найменше таких на Сході та Півдні України – там, де йдуть запеклі бойові дії. А у Донецькій та Харківській областях таких вже менше половини.
Як зазначають у КМІС, готових терпіти війну значно менше серед тих, хто вірить у практично безмежні ресурси Росії для ведення війни.
Наразі вплив віри в безмежні ресурси Росії не мав критичних деструктивних наслідків, кажуть соціологи, але “ерозію певних важливих настроїв ми вже бачимо”.
“Безумовно, ворога не можна недооцінювати і необхідно мати здорове та стримане сприйняття потенціалу Росії. Проте не можна і давати собі захлинутися у міфі про непереможну Росію з її безмежними ресурсами”, – зазначають у КМІС.