Політика національно-економічного зростання (частина 1)

 

 

Розв’язання проблеми економічного зростання потре­бує, крім виваженої економічної політики, мобілізації власних ресурсів і зусиль, політичної, фінансової підтримки високорозвинутих країн. Середньорічний обсяг українського ВВП – 160-180 млрд. грн. (приблизно 30-40 млрд. дол.) – недостатній для здійснення капітало­вкладень, структурних змін та підвищення рівня життя населення. Його необхідно збільшити щонайменше у 20-25 разів, що Україні не під силу [1, C.259]. Одним із найнадійніших варіантів виходу з цієї ситуації є політика національного макроекономічного розвитку на середньо- і довготерміно­ву перспективу, яка передбачає політичну орієнтацію Ук­раїни на співпрацю з країнами Західної Європи, їх фінан­сову та інвестиційну підтримку у здійсненні радикальних економічних реформ.

Мета економічної політики уряду – виробництво ВВП у такому обсязі і такої структури, які б задовольнили по­треби суспільства загалом і кожного громадянина зокре­ма. З огляду на це вона має стати пріоритетною для України. Збалансовану національну економічну систему за всіх рівнодійних факторів характеризують показники еконо­мічного зростання, яке являє собою збільшення масштабів валового випус­ку В і валового внутрішнього продукту dB [5, С.124].

Його найчастіше вимірюють середньорічними темпами приросту:

 

Iв = В’ / В°

 

де В’ – валовий випуск наступного періоду;

В° – валовий ви­пуск попереднього періоду.

Аналогічно розраховують темп економічного зростання валового внутрішнього продукту.

Загальноприйнятою характеристикою масштабу націо­нального виробництва є валовий внутрішній продукт ви­роблений dB і використаний dB*. Динаміка співвідношен­ня цих показників характеризує загальний стан націо­нальної економіки. Так, вищі темпи приросту валового внутрішнього продукту dB порівняно з темпами валового випуску В свідчать про скорочення його матеріаломісткос­ті:

 

о_в = О / В

 

де о_в – величина оборотного капіталу (матері­альних витрат), що міститься в одиниці валового випуску вартістю в 1 грн.;

О – вартість оборотного капіталу, грн.;

В – валовий випуск, грн.

Методологія оцінки економічного зростання передба­чає аналіз взаємозалежності між національним попитом В* і національною пропозицією В. У цьому взаємозв’язку попит визначає пропозицію: В* → В, а не пропозиція вста­новлює попит: В* ← В. Взаємозв’язок В* → В показує, якими мають бути обсяг і структура національного про­дукту, щоб забезпечити задоволення суспільних потреб. Національний попит визначає розподіл продуктів вироб­ництва між різними напрямами використання:

 

В* = О + С + Б + К + (Е – І)

 

де В* – валові витрати;

О – оборотний капітал;

С – спо­живання домашніх господарств;

Б – споживання держави (бюджет);

К – капіталовкладення;

(Е – І) – чистий екс­порт.

У свою чергу, національна пропозиція В визначає об­сяг виробництва товарів і послуг Qц у кожний конкретний момент, які можуть і не задовольняти суспільних потреб: В = Qц.

Оскільки валовий випуск В є функцією праці Т і капі­талу К, то створений продукт В є виробничою (продуктив­ною) функцією: В = F (T , К).

Формула загального розподілу ВВП відображає кіль­кість продукту для споживання домашніми господарства­ми С, державою Б, а також для нагромадження капіталу К, для експорту Е та імпорту I, різницею між якими є чис­тий експорт ЧЕ. Для спрощення подальшого аналізу розпо­діл продукту поділено на дві групи: споживання – С (dQц) і нагромадження – К (dQц), оскільки чистий експорт поді­ляється на споживання та нагромадження [2, С.260]. Відповідно за­гальну формулу розподілу ВВП можна подати так:

 

dQц = С (dQц) + К (dQц)

 

Ця формула характеризує такі суттєві ознаки ВВП:

– величина споживання і величина нагромадження капіталу прямо пропорційні величині ВВП;

– величина споживання і величина нагромадження капіталу перебувають між собою в оберненій пропорції: як­що збільшити частку споживання, зменшиться частка на­громадження, і навпаки.

Вітчизняна і світова практика свідчать, що ці величини перебувають майже в однакових пропорціях в усіх країнах. У країнах з розвинутою економікою норма нагромадження може сягати 0,21К-0,22К, у країнах, що розвиваються, 0,19К-0,20К, у найменш розвинутих 0,17К-0,19К. У період активних капіталовкладень, особливо з допомогою за­рубіжних запозичень, норма нагромадження може сягати 0,30К–0,40К. Для України розподіл ВВП на споживання і нагромадження має такі параметри: dQц = 0,80С + 0,20К. За такого обсягу виробництва ВВП і співвідношення норм споживання та нагромадження при незмінній продуктив­ній силі одного зайнятого досягти зростання обсягу вироб­ництва неможливо. Для цього необхідно:

– збільшити кількість основного капіталу загалом і в розрахунку на одного зайнятого, поліпшити його якість;

– підвищити рівень продуктивної сили одного зайня­того за рахунок підвищення капіталовіддачі та повного ви­користання робочого часу.

Застарілий основний капітал, технології, втрати робо­чого часу, простої тощо, зумовлюють невисокий рівень ка­піталовіддачі q_к, яку можна вирахувати з рівняння:

 

q_кц = dQц / К

 

Результат продуктивної сили одного зайнятого q_тц є функцією його капіталоозброєності k = Кп / Т_к:

 

q_тц = f (k)

 

Звідси випливає, що чим вищий рівень капіталоозбро­єності k, тим вищий обсяг виробництва f(k) і тим більший обсяг нагромадження у пропорції 0,2k, тобто більше про­дукту можна виділити на капіталовкладення.

Виробнича (продуктивна) функція показує, що обсяг виробництва товарів і послуг В = Qц, залежить від кількос­ті та якості задіяної живої праці Т і основного капіталу К. Поділивши у виробничій функції ліву і праву частини рів­няння на кількість живої праці, наприклад В / Т = F (1, K / T), отримують виробничу функцію одного зайнятого в, капіталоозброєного величиною капіталу k: в = f (k), тобто продуктивність праці одного зайнятого в = В / Т зале­жить від величини його капіталоозброєності k = К / Т. Отже, рівень зайнятості та рівень капіталоозброєності одного зайня­того є важливими факторами економічного зростання.

Визначаючи його темпи, слід брати до уваги, що вало­вий випуск В, або валовий внутрішній продукт dB, має дві форми вираження – натурально-вартісну Qц чи dQц, і гро­шову Qц = Г чи dQц = dГ, де Q – натуральна кількість то­варів і послуг; ц – ціна одиниці товару і послуги; Г – гро­шова вартість товарів і послуг.

 

Використана література:

1. 1. Яковенко Р. В. Національна економіка : навч. посіб. / Роман Яковенко. – Кіровоград : „Пік”, 2009. – 548 с. : іл.
2. 2. Яковенко Р. В. Національна економіка : навч. посіб. / Роман Яковенко. – [2-ге вид., випр.]. – Кіровоград : „КОД”, 2010. – 548 с. : іл.
3. Яковенко Р. В. Тлумачний англо-український словник економічних термінів з елементами теорії та проблематики. Дидактичний довідник / Роман Яковенко. – [Вид. 2–ге, випр.]. – Кіровоград : видавець Лисенко В.Ф., 2015. – 130 с.
4. Яковенко Р. В. Основи теорії економіки для технічних спеціальностей : навч. посіб / Роман Яковенко. – Кіровоград : „Поліграф-Сервіс”, 2009. – 120 с. : іл.
5. Заблоцький Б. Ф. Перехідна економіка : посіб. / Заблоцький Б. Ф. – К. : ВЦ „Академія”, 2004. – 512 с. (Альма-матер).

 

 

Р. В. ЯКОВЕНКО,