Кропивничанин Анатолій Авдєєв добре відомий серед колекціонерів та геральдистів на всьому просторі СНД. Його знають, як найбільшого в місті фалериста, тобто колекціонера значків. Але все то було до відвідин його помешкання крадіями.
Ще у студентські роки, на початку 70-х, коли йому було 17, Анатолій Миколайович зацікавився значками, на яких зображувалися герби міст і сіл Радянського Союзу або що були випущені до ювілеїв населених пунктів. А ще молода людина цікавилася футболом, то звісно саме цей вид спорту став однією з улюблених тем колекціонування.
У кожного фалериста є раритетні значки, які були випущені обмеженим тиражем. Анатолій Миколайович розповідає про значок, випущений до відзначення ювілею селища Нова Прага, де пройшло його дитинство, який випущений мінімальним тиражем. Про значки з зображенням Марка Лукича Кропивницького , випущені до його ювілею.
У Радянському Союзі працювали десятки, якщо не сутні сувенірних фабрик та цехів, які випускали значки різної тематики. А до війни в Україні їх залишилося лише кілька: в Львові, Києві, Дніпрі та ще де – інде. Вони як ті раніше працювали під замовлення, але обсяг виробництва через малі тиражі у рази скоротився.
Анатолій Миколайович може годинами розповідати про це власне захоплення. На жаль , не обійшлося без втрат. Кілька років тому була викрадена значна частина колекції – близько 30 000 значків та частина архіву – листування та книжки. Правоохоронці не захотіли займатися, на їх погляд, цією незначною справою.
До того ж з часом, як розповідає Анатолій Миколайович, разом з колегами у співпраці з ПП «Ларго» виготовили невеликим тиражем значки присвячені найвідомішим особистостям краю, визначним подіям за кошт членів клубу колекціонерів.
Колекціонування значків підштовхнуло Анатолія Авдєєва до наступного другого кроку – до вивчення геральдики, як науки та допоміжної історичної дисципліни. Це переросло в новий напрямок досліджень та до збору публікацій у ЗМІ, літератури цієї тематики, листування з музеями, архівами та колегами по захопленню. Це дало інший позитивний результат та своєрідну третю фазу захоплення. Розпочався перехід до розробки гербів населених пунктів нашої області та за її межами. Анатолій Авдєєв протягом кількох років став автором гербів Гайворона, Новоукраїнки, Помічної, Каніжа, Назарівки, Марянівки, Арциза та інших міст і сіл України. Ще за радянських часів кропивничанин створив герби кількох населених пунктів на території країн СНД.
Анатолій Авдєєв у19921 році став ініціатором та організатором проведення зльотів геральдистів України після здобуття нею незалежності, перший з яких пройшов ще в тодішньому Кіровограді у вересні 1992 року. На першому зльоті у нашому місті крім українців гостями були представники Росії, Білорусі та Молдови. Далі проведення зльотів стало доброю щорічною українською традицією, і вони до самого початку широкого вторгнення росіян «подорожували» містами України. А у 1999 році на черговому зльоті геральдистів, що приймав Кіровоград Анатолій Авдєєв став ініціатором створення Української геральдичної колегії та був обраний її головою. На зльотах геральдистів України збиралися не лише колекціонери, але і науковці з вченими ступенями, обмінювалися досвідом, презентували у колі колег свої нові розробки, обговорювали проблеми, що виникали при затвердженні та впровадженні місцевої символіки.
Крім цього пан Анатолій чи не вперше висвітив проблему енергетики геральдичних символів, які безумовно мають вплив на те що навколо їх оточує. Вперше такі дослідження провів на початку 90-х років фахівець з біоенергетики та геральдист з Луганська Олег Житніченко. На диво виявилося, що територіальні герби дореволюційної доби не мали негативної енергетики. Він же виміряв енергетику і п’яти дореволюційних гербів нашого краю. . Біовиміри дослідника показали, що наші п’ять гербів мали хоча і славку, але позитивну енергетику та як вона досягалася.Розкрив пан Олег тему і деякі секрети, як досягався іноді перехід від негативної енергетики до позитивної в тогочасних, нині вже старовинних гербах.
Доба української незалежності дала можливість дослідити та удосконалити, дати напрямки розвитку сучасної геральдичної символіки. Для нашого Кропивницького суттєвою проблемою стали проросійськи історичні трактовки та те що не звертали увагу на деякі аспекти історії міста з української точки зору. Використання покрученою більшовизмом та радянською історіографією і навіть нарисом колишнього міського голови дореволюційних часів Олександром Пашутіним. В недосконалому описі та трактовці намальованого в 90- роках гербі зазначено, що для збереження «принципу спадковості» перенесено в новий герб контури фортеці з герба зразка 1845 року. Але в середині укріплення той принцип мовчки без всяких пояснень порушено. Було замінено імператорський вензель «ЄП» (Єлизавета Петрівна) на неіснуючий у природі «вензель святої Єлизавети» «СвЄ» (свята Єлизавета). Але святі ніколи не мали вензелів! Ну чим не робота місцевих «консервів» ФСБ?
Уже вісім років, як змінено назву міста, п’ята колона програла всі суди, але досі тривають негучні кулуарні розмови про необхідність зміни проросійського герба міста двадцятирічної давнини. Але комусь це досі не на часі… Здається, що хтось когось чекав, і мабуть, дуже їм кортіло «звітувати фортечним гербом міста».
Ольга Кизименко та Олександр Сікорський