Тараканівський форт – одна з капітальних військових споруд ХІХ століття, яка була призначена для оборонних дій та зміцнення кордону Російської імперії.
Об’єкт однозначно приверне увагу любителів таємничих, стародавніх, напівзруйнованих будівель, де приховані багато невідомих і нерозкритих секретів.
Форт, як споруда, за функцією повинен виконувати лише оборонну роль від осаджень його ворогами, але історія Тараканівського форту склалася трохи інакше. Зараз це закинуте місце наповнене містикою, легендами та привидами – «місто примар».
Назва “Тараканівський форт” пішла з народу, справа в тому, що він знаходиться недалеко від села Тараканів. Сама фортеця називається Дубенський форт.
Треба визнати, що той, хто будував цей форт, мав гарну уяву. При спробі осадити фортецю, на ворогів чекали неприємні сюрпризи та пастки.
Стародавня військова споруда XIX століття знаходиться в Рівненській області. Її зведення стало необхідним для збереження стратегічно важливої залізничної лінії в районі містечка Дубно, яке територіально знаходилося на кордоні двох імперій Росії та Австрії.
Після поділу польської території Росія вирішила побудувати оборонний вал і фортецю, щоб мати перевагу перед нападниками.
Будівництво та зведення фортеці тривало кілька десятків років під керівництвом генерала Е. Тотлебена, який відзначився під час військових дій у обороні Севастополя.
Загальна площа фортеці становить приблизно 4 гектари землі. Форма форту унікальна: у вигляді геометричної фігури, ромба. Цю фігуру можна побачити тільки з висоти і виглядає вона досить незвичайно. Обрисів фігурі надають рів і споруджені вали, які представляли такий собі гальмівний механізм для ворогів. Перший рів був наповнений водою. Далі ворогів зустрічали гармати на першому оборонному валу. Потім ще один основний кріпосний вал, який був укріплений бойовими казематами. Під ними й досі стоять підземні тунелі, якими перекидали основні сили та бойові заряди для гармат.
Серед форту побудована фортеця на два поверхи, головний корпус, в якому були відведені спеціальні приміщення для офіцерського складу, а також збройових складів, кінноти, лазарету, казарм і підведення води до колодязів. На території стояла церква та ділянка для поховань. Стіни форту досить товсті та міцні. Враховувалися нові технології при будівництві фортеці, а саме були використані цегляна кладка та бетон. Прокладено лінії електрифікації та телеграфу – одні з новітніх відкриттів та досягнень ХІХ століття.
Вхід у фортецю здійснюється лише через довгий тунель. У ньому на ворогів чекали бійниці. Ще одним входом був висувний металевий міст.
Мінусом служила висока вологість, через неї у солдатів стан здоров’я помітно погіршувався.
Перевірити на міцність форт довелося лише у Першу світову війну. Якийсь час Тараканівський форт служив в’язницею для ув’язнених солдатів. Пізніше фортецю використовували під склади, які не змогли виправдати своє призначення.
Для любителів зеленого туризму, щоб пробратися до фортеці, необхідно знати стежки, які не становлять небезпеки. Стіни та оборонні вали вже давно знаходяться в аварійному стані, тому існують небезпечні ділянки: обсипаються цеглини, основи та зводи валу теж руйнуються.
Тут проростає отруйна рослина, яка “взяла у свій полон” стіни форту – борщівник Сосновського. Листя його отруйні. Вони викликають опік, а також є небезпека втратити зір. До речі, багато дослідників флори та фауни стверджують, що на території форту існують досить рідкісні рослини, які занесені до Червоної книги України та світу.
Це все тому, що перед тим, як почати будувати форт, необхідно було звести основний високий насип для дотримання повної таємності будівництва стратегічно важливого військового об’єкта. З усієї території Росії завозили землі, у яких залишалося насіння чи порослі тих чи інших видів флори.
Форт не був використаний повністю за своїм призначенням, він назавжди залишився покинутим місцем, яке зберігає лише загублені душі та історії, сповнені містикою…