Балто-Чорноморська вісь / Wikipedia
Балто-Чорноморський Союз, Балто-Чорноморська вісь, Міжмор’я, Інтермаріум – всі ці проєкти інтеграції країн Центральної та Східної Європи зародилися ще понад сто років тому. Проте за останні кілька років ці, як могло здаватися, суто гіпотетичні концепції, почали отримувати реальний зміст, що проявився не тільки в деклараціях, але й у справах. Так, у 2020 році Україна, Польща та Литва домовилися про партнерство у форматі Люблінського трикутника. Вже через півтора роки, коли Росія розпочала повномасштабне вторгнення в Україну, саме Польща та країни Балтії стали найбільш відданими союзниками Києва, надавши найбільше військової та гуманітарної допомоги пропорційно своїм ВВП. На тлі відносної нерішучості країн Західної Європи та міжнародних організацій здавалося, що Балто-Чорноморський регіон може стати новим центром сили, який буде руйнувати агресивні плани Москви. Та минуло півтора роки великої війни, і між союзниками почали виникати протиріччя.
https://imasdk.googleapis.com/js/core/bridge3.640.0_lt.html#goog_30293682600:00|00:0000:00Факти ЛРТ. Україна. Бенілюкс у Центральній Європі. Проєкт “Балто-Чорноморського Союзу”: чи став він ближче за півтора роки війни Путіна?
Зона особливої співпраці замість “буфера”
Вільнюський саміт НАТО, який відбувся 11 – 12 липня, чітко продемонстрував, що країни Заходу мають різні підходи до питання про перспективи євроатлантичної інтеграції України. Як і раніше, прихильниками швидкого прийняття Києва до НАТО виступають, здебільшого, держави Східної та Центральної Європи, тоді як західноєвропейські країни дотримуються більш обережної позиції. У цьому розподілі проглядаються контури Балто-Чорноморського Союзу або Міжмор’я, – перспективного альянсу, про який вперше заговорили на початку ХХ століття. Країни, що належать до цього регіону, мають свої геополітичні інтереси, продиктовані сусідством з агресивною Росією, – роз’яснює політичний і економічний експерт, колишній міністр праці Польщі Пьотр Кульпа.
Пьотр Кульпа / фото: hvylya.net
“Простір між Балтійським, Чорним і Азовським морями – це простір співзалежного виживання. Втрата суверенітету однією зі складових цього простору раніше чи пізніше призведе до зменшення чи зникнення суверенітету інших. Тому країни Балтії, Польща воюють за Україну як за себе. Ці країни не хочуть, щоб Україна залишилась “буфером”, “буферною зоною”. Бо це означає нову війну в майбутньому, це дуже послаблює позиції Центральної Європи”, – наголошує політолог.
Натомість, країни Західної Європи, такі як Франція та Німеччина, на думку Петра Кульпи, допускають, що Україна на певний час може залишитися у “сірій зоні” безпеки між цивілізованим світом та авторитарною Росією. Таким чином, фінальне комюніке саміту НАТО, у якому так і не був окреслений чіткий шлях України до членства в Альянсі, – це компроміс між цими двома позиціями.
“Вдалося дійти спільної позиції, що Україна коли-небудь буде членом НАТО. У цьому немає протиріччя між Міжмор’ям і НАТО як спільною парасолькою, яка визначає те, чим є Центральна Європа, безпека в нашому просторі”, – додає Пьотр Кульпа.
На думку експерта, потенційний союз між країнами Балто-Чорноморського регіону у жодному разі не може бути альтернативою для НАТО та ЄС. Більше того, вступ України до цих структур є обов’язковою передумовою створення такого союзу. Йдеться про те, що всі країни – потенційні члени об’єднання – мають отримати реальні гарантії безпеки, – вважає колишній польський міністр праці.
Центрально-Східноєвропейський простір стабільності і безпеки (ЦСПСБ), запропонований президентом України Леонідом Кравчуком у 1993 році / Wikipedia
“Безпека в Центральній Європі не має бути абстрактною. Не повинно бути системи, яка нагадуватиме Будапештський меморандум, а це має бути реальна безпека, коли солдати країн-гарантів стоять на кордонах і беруть на себе ризики, пов’язані з можливою агресією Росії. Тоді створюється перспектива того, що якщо Україна швидко проводить реформи, відбуваються реальні демократичні процеси, змінюється система управління таким чином, щоб обмежити вплив неформальних, неконституційних органів, тоді є великі шанси, що через рік на саміті у Вашингтоні Україна отримає реальну перспективну швидкого вступу до НАТО, це відкриє можливість ефективного вступу до Європейського Союзу, тому що вступ до ЄС без вступу до НАТО – це трагедія економічна, – і після цього отримуємо можливості поглиблювати інтеграцію в Центральній Європі та створювати простір, який у майбутньому може стати тим, що я називаю British-Central-European Commonwealth (“Британсько-Центральноєвропейська Співдружність”, – авт.), тобто, зона особливої співпраці, яка буде нагадувати Бенілюкс або інші системи, які можуть розвиватися незалежно від загальноєвропейської парасольки”, – каже Пьотр Кульпа.
Польський політолог наголошує, що Україна, хоч і довела свою стійкість у протистоянні російській агресії, та досі не розв’язала внутрішніх проблем, серед яких особливо гостро постає проблема корупції.
“Україна має стати демократичною, прозорою країною, де дотримуються права власності, де не оспорюється верховенство права. Питання не в тому, що Україну не хочуть взяти, а в тому, що на рівні цінностей, організаційних структур, міцності демократії та свободи слова у партнерів з НАТО є багато питань. І якщо це є запорукою безпеки, майбутнього народу, – з цим треба працювати і працювати швидко”.
Додаткова конструкція всередині НАТО та ЄС
Своєю чергою, український політолог-міжнародник, експерт Аналітичного центру “Об’єднана Україна” Дмитро Левусь оцінює перспективу створення Міжмор’я більш оптимістично та допускає, що такий альянс у тій чи іншій формі може виникнути і без членства України у НАТО та ЄС.
Дмитро Левусь / фото: Українське радіо
“Балто-Чорноморський Союз в межах Європейського Союзу – це ще одне осереддя сили. Десь навіть на противагу “старій” Європі, де Німеччина і Франція. 20:33 Як на мене, може бути по-різному. Тим більше, що Україна, не будучи членом Європейського Союзу і НАТО, демонструє вірність цьому вибору. Це додаткова конструкція силова, яка може виникнути як всередині Альянсу, так і Євроспілки”, – зазначає Дмитро Левусь.
При цьому експерт погоджується, що інтеграція в межах Балто-Чорноморського регіону не може бути альтернативою європейській та євроатлантичній інтеграції України. Також, на думку Дмитра Левуся, такий союз не буде створено в результаті підписання однієї великої угоди. Йдеться про поступове поглиблення співпраці між країнами за низками напрямків.
“Може статися так, що Балто-Чорноморський Союз, можливо, навіть у розширеному форматі: з виходом на Скандинавію та Британію, – може сформуватися за фактом. Це буде оформлено низкою договорів, починаючи з таких президентських ініціатив, як Люблінський трикутник, низки оборонних угод. На це дуже скидається, бо нікуди не поділась і не дінеться загроза від Росії, і є потреба більш швидкого реагування на цю загрозу. Не як альтернатива НАТО, але більшої регіональної спрямованості, більш оперативного реагування. Інший вимір – економічний. Наприклад, зараз Україна потребує вивозу свого збіжжя і тут починають відігравати велику роль саме балтійські порти. Я бачу наразі ситуацію саме так, що Балто-Чорноморський Союз може стати реальністю без проголошення його саме з такою назвою, а він оформиться в результаті взаємодії під час нинішньої війни”.
Прообразом такого союзу, на думку Дмитра Левуся, може стати Люблінський трикутник – тристоронній альянс України, Польщі та Литви, утворений 28 липня 2020 року. З-поміж інших подібних проєктів можна згадати Ініціативу трьох морів, що спрямована, передусім, на економічну співпрацю. У червні минулого року Україна стала 13-ю учасницею ініціативи.
“Ми бачимо практичні кроки до його (Балто-Чорноморського Союзу, – авт.) втілення, які не формалізовані як Балто-Чорноморський Союз, але які вже існують. Я, в першу чергу, кажу про Люблінський трикутник. Це ідея, яка була втілена в життя ще до початку повномасштабної російської агресії проти України. До речі, вона з самого початку зазнала випробувань у вигляді мігрантської штучної кризи, яку створювала Російська Федерація за посередництва Білорусі. Координація роботи трьох країн, трьох президентів, яка відбувалась у цьому плані, вона показала, що Люблінський трикутник пройшов це випробування. Зараз ми бачимо ситуації, коли про нього не йдеться, але фізично він існує. Наприклад, нещодавній візит до України напередодні Вільнюського саміту президентів Польщі та Литви, які узгоджували позиції з президентом України”, – зазначив український політолог.
Президент Польщі Анджей Дуда вшановує воїнів Армії УНР на кладовищі у столиці Польщі. Варшава, 14 серпня 2022 року / фото: Посольство України в Польщі
Дипломатичний конфлікт між Україною та Польщею: хрест на Балто-Чорноморському Союзі?
14 серпня, у чергову річницю Варшавської битви – перемоги над російськими більшовиками у 1920 році, – президент Польщі Анджей Дуда поклав квіти до пам’ятного знаку воїнам Української Народної Республіки, що відіграли одну з ключових ролей в обороні польської столиці. Традицію так вшановувати українців, які були союзниками поляків у радянсько-польській війні, Дуда започаткував два роки тому. А ще раніше, у січні 2020 року, висловив таку ідею під час спільного брифінгу з Володимиром Зеленським.
Цей жест польського президента та сильні слова, сказані ним наступного дня, у День Збройних сил Польщі, під час військового параду у Варшаві: “Завдяки тому, що захисники України стримують щодня російську агресію, ми вільні”, – певною мірою розбавили напругу, яка з’явилась в українсько-польських стосунках за останній місяць. Так, 19 липня прем’єр-міністр Польщі Матеуш Моравецький заявив, що Варшава не збирається знімати запроваджену навесні заборону на імпорт українського зерна. У польському уряді це називають захистом своїх фермерів, що зазнали збитків внаслідок засилля на ринку країни дешевої української агропродукції. Водночас, заява пролунала у той самий день, коли росіяни ракетним ударом знищили 60 тисяч тонн збіжжя в українському порту Чорноморська. Ціллю російських ракет також стала інфраструктура українських портів – так у Кремлі вирішили втілити свої погрози влаштувати Україні торгову блокаду. Тоді ж голова Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн закликала розширити “коридори солідарності” – ініціативу з вивезення українського зерна через території країн ЄС.
У контексті зернової суперечки представник адміністрації польського президента Марцін Пшидач 1 серпня заявив, що Україна має більше цінувати допомогу Польщі. Ця заява викликала обурення в багатьох українців. Міністерство закордонних справ України викликало польського посла Бартоша Ціхоцького, МЗС Польщі здійснило дзеркальний жест. Це – найбільш серйозний дипломатичний конфлікт між країнами за багато років. Чи можливе поглиблення співпраці в регіоні за умови наявності таких протиріч? Експерт Дмитро Левусь допускає, що новий альянс може виключати окремі сфери, щодо яких країни не зможуть домовитись:
“Я не надто впевнений, що Балто-Чорноморський Союз буде всеосяжним, охоплюватиме всі сфери. Треба чекати 15 вересня, це буде момент істини: наскільки аграрна сфера може бути каменем спотикання (15 вересня закінчує діяти обмеження польського уряду на імпорт українського зерна, – Авт.)”.
Своєю чергою, Пьотр Кульпа вважає, що Україна справді зловживала наданими їй можливостями щодо експорту зерна. А конфлікт з Польщею, насамперед, підбурюють корумповані українські посадовці.
“Російські агенти і ті, хто не хоче ніякого НАТО, ніякої Європи насправді, ніякої прозорості, а хочуть далі красти, – ці люди будуть робити все, щоб розбити підтримку України. Вони будуть грати на погіршення стосунків з Польщею, балтійськими країнами. Будуть показувати пальцем, що “ми гарні, Захід поганий, нас не хочуть брати в НАТО”. І будуть мовчати про проблеми: розкрадання, безвідповідальність, які тут підтримують”, – зазначив польський експерт.
Додамо, що 25 липня цього року три балтійські країни – Литва, Латвія та Естонія – запропонували використовувати свої порти для безпечного транспортування українського зерна. Один з проєктів передбачає переправлення збіжжя річкою Неманом до литовського порту у Клайпеді.
Хто претендує на роль лідера потенційного альянсу?
Ідеологи створення Балто-Чорноморського Союзу включають до гіпотетичного об’єднання різні країни, проте незмінними учасниками альянсу у всіх концепціях є країни Балтії, Польща та Україна. Рідше до них пропонують долучити скандинавські країни, Румунію, Молдову, Туреччину, Грузію або навіть Велику Британію (нагадаємо, що військово-політичний альянс Великої Британії, Польщі та України був створений 17 лютого 2022 року – за кілька днів до початку російського вторгнення). Україна в цій побудові займає ключове місце, адже територіально займає близько половини простору між Балтійським і Чорним морями. Тож майбутнє перспективного альянсу залежить від здатності Києва організувати у себе ефективне державне управління, – вважає колишній міністр праці Польщі Пьотр Кульпа.
Президенти Литви (Ґітанас Науседа), Польщі (Анджей Дуда), України (Володимир Зеленський), Латвії (Егілс Левітс) й Естонії (Алар Каріс). Зустріч на підтримку України під час повномасштабного вторгнення Росії. Київ, 23 квітня 2022 року / president.gov.ua
“Насправді інтерес дуже глибокий, це підтверджується історією. Велика Британія, скандинавські країни, балтійські країни, Польща, Україна – це відтворення шляху “з варяг у греки”, це вісь, де виникала як українська, так і польська державності. Цей проєкт має сильні основи для майбутнього за умов, що Україна здійснить перехід до сучасної державності. Наразі на конституційному, на політичному рівнях суверенітет України тримається на законах воєнного часу. У момент, коли в Україні наступає перший день миру, Україна нібито втрачає суб’єктність як внутрішню, так і зовнішню. Все тому, що повноваження президента обмежуються лише обороною та зовнішньою політикою. А прем’єр-міністр також не має повноважень, а лише відкриває та закриває засідання уряду”, – зазначає експерт.
Проєкт “Федерації Міжмор’я” Пілсудського / фото: Wikipedia
Водночас, на думку польського ексурядовця, Україна має всі шанси стати лідером такого союзу, проте все залежить від того, чим закінчиться російсько-українська війна.
“Не має значення з якого пункту країна починає. Польща починала з дуже низького рівня, практично з бідності. Зарплата складала 7-8 доларів. Через 4-5 років середній рівень життя в Польщі буде вищий, ніж у Франції. Важливо як організована країна. Тому що той, хто вище організований, може перекидати власну кризу на нижче організованих. Той, хто вище організований, може забирати у нижче організованих ресурси. Якщо Україна організується не гірше, ніж балтійські країни, Польща чи скандинавські країни, тоді не буде передумов, щоб Україна були чимось за них гірша. А, враховуючи низький рівень, з якого країна стартує, – буде простір, який буде притягувати інвестиції. Тому що тут все доступніше, дешевше. Потенціал України набагато сильніший потенціалу будь-якої іншої країни в цьому просторі. Тому вважаю, що Україна буде найсильнішою країною в такому союзі. Звісно, все залежить від того, що буде з Росією. Якщо Росія розвалиться на шматки: безумовно, Україна буде найсильнішим партнером. Якщо Росія залишиться, то буде співзалежність з Польщею та Великою Британією. Але у будь-якому варіанті, який розглядається на стратегічному рівні, Україна не знаходиться навіть на 5 міліметрів позаду інших. Але треба дивитися не на сьогодні, а на завтра”, – каже Пьотр Кульпа.
У будь-якому разі, експерти сходяться на тому, що можливий союз країн Балто-Чорноморського регіону не буде тим об’єднанням, в якому сильніші держави диктуватимуть свою волю умовно слабкішим. Адже такий альянс базуватиметься не лише на спільних інтересах, а, передусім, на спільних цінностях, які проявилися за останні півтора року.
“Нинішня війна продемонструвала, що у нас, незважаючи ні на що, є певні спільні цінності і світоглядні речі, які об’єднують нас набагато більше, ніж це здавалося раніше, – зазначає український політолог Дмитро Левусь. – Не тільки загроза спільна нас насправді об’єднує. Інакше не йшлося б про можливість такої величезної, широкої адаптації українських біженців у тій самій Польщі, або тієї допомоги від литовців, яка часто-густо дивувала їх самих. Мені доводилося спілкуватися з литовцями, і коли я їм говорив: “Ви настільки об’єднані, настільки емпатичні”, вони відповідали: “Ми самі цього не очікували, але так сталося”.
Статті з циклу “Факти ЛРТ. Україна” публікуються в рамках міжнародної програми MediaFit, Європейським Союзом, для підвищення інформаційної стійкості регіонів України. Вміст матеріалу є виключною відповідальністю ЛРТ та авторів і не обов’язково відображає думку Європейського Союзу.