2 годин(и) тому
У Фінляндії різдвяний сезон починається значно раніше, ніж у більшості інших країн, – із серії галасливих святкових заходів під назвою “піккуйоулу”, або “маленьких різдвяних вечірок”.
- Святий Миколай іде. Морква в черевиках та інші різдвяні традиції Європи, про які ви не знали
- Коли цього року Миколая і Різдво та в які дні тепер щедрувати і колядувати
Для багатьох туристів візит до Фінляндії у грудні означає одне: можливість зустріти справжнього Санта-Клауса. За кілька кілометрів від столиці північного регіону Лапландії – Рованіємі – працює справжнісіньке село Санта-Клауса. Він живе там не один, а зі своєю дружиною та помічниками-ельфами, які ведуть весь побут і обожнюють відвідувачів s туристів з усього світу.
Але для середньостатистичного фіна зворотний відлік до Різдва не вимагає подорожі до Санти. Святкові веселощі розпочинаються тут вже на початку листопада. У будинках, офісах, школах і навіть у боулінгах по всій країні влаштовують піккуйоулу, або мале Різдво – вечірки в очікуванні майбутнього свята. А враховуючи їх частоту та фірмові жарти, вони роблять Фінляндію “королевою” різдвяного сезону.
На перший погляд, концепція піккуйоулу схожа на будь-яку іншу святкову вечірку: зібрання людей з великою кількістю їжі та напоїв.
“Страви можуть бути як простими, наприклад, сир та крекери, так і екстравагантними, наприклад, ситний різдвяний шведський стіл з традиційними стравами”, – розповідає Варпу Русила, експертка з фінської культури.
“Запіканки з шинкою, картоплею, ріпою та морквою, холодний салат з буряків, копчений і в’ялений лосось, а на десерт зазвичай щось зі сливами, листковим печивом та пряниками”.Підписуйтеся на нас у соцмережах
За словами Еї Старк з Фінського літературного товариства, витоки піккуйоулу сягають XIX століття, коли фіни відзначали Адвент (від латинського adventus — наступ) — період у християнському календарі, що передує Різдву.
За даними Університету Турку, Фінляндія перейняла свої адвентистські традиції зі Швеції наприкінці 1800-х років, запалюючи свічки у перші чотири тижні перед Різдвом.
На початку 1900-х років ці передріздвяні традиції перетворилися на шкільні постановки казок, після яких гостей частували кашею.
Традиція прижилася. “І у 1920-х та 30-х роках вчорашні школярі вже відзначали передріздвяні свята в університетських профспілках”, – додає Старк. Вони продовжували ставити п’єси, не забуваючи також про кашу – її подавали із захованим всередині мигдалем. “Вважалося, що той, кому дістанеться мигдаль, скоро одружиться”, — розповідає експертка.
Сьогодні стиль вечірок змінився, але традиційного напою це не стосується. “Майже на всіх піккуйоулу подають глег, або глінтвейн, — каже Варпу Русила. – Туди також кладуть родзинки та мигдаль. Це дуже смачно!”
Однак глегом гості вечірок не обмежуються. На багатьох піккуйоулу часто можна побачити пиво, вино, горілку та популярний серед фінів Salmiakki koskenkorva – темний лікер зі смаком лакриці.
Багато алкоголю, помноженого на досить стриманий характер фінів, дає несподіваний результат. Вони перетворюються на активних гуляк і роблять таке, про що потім краще не згадувати.
За даними фінської громадської телерадіокомпанії Yle, у 2013 році на початку сезону піккуйоулу в Гельсінкі за одну ніч викликали поліцію 400 разів.
“Я згадую різдвяну вечірку в одному боулінг-клубі, куди нас з другом запросили виступити багато років тому”, — каже Тоні Тікканен, музикант з Гельсінкі. “Ми були в боулінгу, грали свої пісні та якісь кавери. Боулери пили досить енергійно, і якщо пам’ять мені не зраджує, Санта-Клауса забрала поліція задовго до закінчення вечірки. Ніч він провів у відділку”.
Анна-Ліса Міллер, фінка, яка нині мешкає в Австралії, цього року організувала зустріч з іншими фінськими емігрантами та їхніми маленькими дітьми. Для неї це стало спробою повернутися у власне дитинство. “Я досі пам’ятаю піккуйоулу на роботі в батьків. Ми їли різдвяну рисову кашу та традиційні різдвяні солодощі, а пізніше до нас завітав Санта”, — ділиться вона спогадами.
Вона також яскраво пам’ятає піккуйоулу, який вони з однокласниками влаштували у неї на дачі. Всі учасники вечірки ходили в сауну і каталися голяка в снігу.
“Це один з моїх улюблених спогадів, – каже Міллер. – Там мало було від Різдва, навіть із закусок – лише чипси і цукерки. Але ми дуже весело провели час”.
Різдво у Фінляндії святкують у спокійній і теплій атмосфері домашнього затишку. За традицією напередодні Різдва, 24 грудня, фіни вшановують померлих родичів, запалюючи свічки на їхніх могилах. На Різдво вони беруть участь у святковому Богослужінні.
“А от піккуйоулу – час, коли заохочується креативність і нерозсудливість”, – розповіла директорка школи Йоганна Оваска. Це свято проводять з іншими людьми і майже ніколи з власною родиною. “Піккуйоулу — це про несерйозні речі: їжу, напої, музику та приятелів”.
Тікканен пояснює це так: “Якщо протягом решти року фіни на роботі, як правило, тихі, цивілізовані та не дуже товариські, то під час різдвяних вечірок усе швидко виходить з-під контролю”.
В інших країнах такий рівень веселощів обмежують одним передріздвяним заходом або зберігають до бурхливої новорічної вечірки. Але в Фінляндії, за словами Тікканен, люди відвідують до десяти піккуйоулу у листопаді та грудні. “І на це є поважна причина, – додає Оваска. – Осінь тут – довга та темна, тому піккуйоулу додає трохи світла і веселощів посеред темряви”.
Середня температура в Гельсінкі в грудні 0,5°С, а протягом місяця зазвичай випадає 120 мм снігу. Поєднайте це з коротким світловим днем, і можна зрозуміти потребу фінів у додатковій радості.
На відміну від інших культур, де страх перед плітками після вечірки може відбити бажання активно відпочивати, у Фінляндії святкові витівки сприймають спокійно.
“Звісно, якщо хтось зробить щось дійсно погане, наприклад, образить іншу людину, до цього поставляться серйозно. А над усім іншим сміятимуться і жартуватимуть”, — зазначає Оваска.
“Необхідність знаходити радість в темну пору року надто суттєва, щоб її можна було зіпсувати страхом приниження чи заплямованої репутації”, – додає Тікканен.
“Велику частину року у Фінляндії настільки холодно та темно, що фін завжди знайде найменший привід випити і відсвяткувати”.
“Піккуйоулу – це стан душі”, – резюмує вона.