Турецькі офіційні медіа бурхливо і позитивно відреагували на призначення Рустема Умєрова міністром оборони України.
Позитивна преса
Найбільші новинні агенції і щоденні газети (яких досі виходить чимало) вийшли із заголовками на кшталт “Вперше на посаді українського міністра – кримський татарин і мусульманин”, “Кримський татарин очолив війну”. Ця преса, як правило провладна.
У більшості новин наголошується на тому, що Умєров входить до переговорної групи України з Росією з лютого 2022 року, а також відіграв особливу роль в обміні українськими військовополоненими (йдеться про командирів “Азову”) та у підписанні зернової угоди. Яку саме роль відігравав і чому очільник Фонду держмайна займався такими питаннями, у турецькій пресі не пояснювали.
Також згадується про те, що Умєров є членом Консультативної ради з питань взаємодії України з арабськими та мусульманськими державами і багато зробив для налагодження цієї взаємодії. Теж без деталей.
Офіційна реакція на призначення теж була – Умєрова привітав радника президента Туреччини. Згадується, що Умєров є великим другом Туреччини і був присутнім на інавгурації Ердогана у червні 2023 року.
З одного боку таку увагу зрозуміти можна, адже на важливу посаду в Україні вперше призначений представник кримських-татар, яких часто в Туреччині вважають просто турками і тому увага виправдана, – адже призначили свого.
Застороги ТЕКСТІВ
Колеги Рустема Умєрова, які працювали з ним в українських компаніях (Умєров, зокрема довгий час працював у компанії мобільного зв’язку Лайф, яка має турецьких акціонерів), відгукуються про нього як про розумну, цілеспрямовану людину, котра завжди уникала ризиків, пов’язаних з корупцією.
Але питання стосунків із Туреччиною – політичне і ми маємо висловити свої застороги.
Особливі і тривалі стосунки нового міністра з Туреччиною – це, звісно, добре, але тут головне, щоб Міністерство оборони України не змінювало вектор співпраці.
Анкара відома тим, що дружить з Росією і не застосовує до Росії санкції, через Туреччину йдуть товари в Росію і платежі з Росії. Сам Ердоган напередодні останніх дуже напружених виборів (після яких до нього на інавгурацію у складі української делегації приїхав на той час керівник другорядного відомства Рустем Умєров) отримав від Росії дешевий газ, який практично безплатно роздавав виборцям, а отже в боргу перед Путіним.
В цьому контексті важливо, щоб “великий друг Туреччини” на посаді міністра не забував, що головні союзники України – на Заході і головний вектор співпраці має бути із західним військово-промисловим комплексом, а не з турецьким. А радість Анкари від свіжого українського призначення не матеріалізувалася в потік турецьких товарів на замовлення Міноборони.ПІДПИСАТИСЯ
Отримуйте найкращі статті на e-mail (раз на два тижні)
Російська конспірологія
Але не всі відгуки у пресі позитивні. Турецькі медіа, що постійно поширюють антизахідні наративи, які часто збігаються з російськими, на кшталт “Туреччина ось-ось вийде з НАТО”, оцінюють призначення Умєрова як “США залучає FETO до війни в Україні”.
FETO в Туреччині називають прихильників турецького проповідника ісламу Фетуллаха Гюлена, що нині мешкає в США і якого турецька влада звинувачує в організації військового перевороту в Туреччині у липні 2015 року. Після придушення спроби заколоту в Туреччині зачинили мережу шкіл і культурних центрів “гюлленістів”, ув’язнили десятки тисяч осіб, яких визнали причетними до заколоту. Рух послідовників Гюлена вважають в Туреччині вважають терористичною організацією.
У 2016-му Реджеп Ердоган звернувся до США з вимогою видати Гюлена, але цього досі не відбулося.
Школи, пов’язані з FETO, існували в усьому світі, в тому числі в Україні, і одну з таких шкіл – школу-інтернат для обдарованих дітей в Криму, закінчив і Рустем Умєров, пише сайт Akıt.
Цей факт, а також те, що пізніше Умєров схвально відгукувався в інтерв’ю про свою школу: працював там учителем, ще й побував на стажуванні у США, дали приводи писати про його досі тісні зв’язки із американцями.
Медіа, що поширюють такі новини, офіційно належать маргінальним партіям на зразок VATAN (“Батьківщина”) які не подолали прохідний бар’єр до парламенту. Але неофіційно їх вважають радикальним крилом провладної партії AK (“Партія справедливості та розвитку”), до якої належить Ердоган і вся владна верхівка. Це як Жиріновський при Путіні.
Автори:
Орест Зог