Слова міністра оборони Великої Британії Бена Уоллеса про “вдячність” й те, що Велика Британія – не Amazon, може сприйматись по різному, але безумовно є “дзвіночком” для України
Під час саміту НАТО у Вільнюсі міністр оборони Великої Британії Бен Уоллес зробив, м’яко кажучи, доволі суперечливу заяву. Й одразу необхідно зазначити, що вона була зроблена під час відповіді на запитання журналістів у кулуарах.
Й вона, об’єктивно вже запам’яталась тим, що очільник британського оборонного відомства побідкався на те, що Україна постійно потребує озброєння, при цьому союзники вже надали допомогу на 83 млрд доларів й “хочеться бачити вдячність”, а Велика Британія не Amazon. Але насправді його відповіді охоплювали досить багато аспектів.
Читайте також: Знищення “у трьох актах” або як ЗСУ утилізували ще один російський Т-90М “Прорыв” (відео)
Він зазначив, що Україні не варто просити країни відмовитись від власних запасів озброєння, хоча й зазначив наступне:
“Ми бачимо, що ви ведете війну не лише за себе, а й за наші свободи… Але іноді необхідно переконати законодавців на Капітолійському пагорбі, переконати політиків, що сумніваються, в інших країнах, що ви знаєте, чого це коштує, і що це того варте, і що вони щось отримують за це. І подобається вам це чи ні, але це реальність”.
Ще один аспект й він дійсно важливіший за фразу про Amazon, це те, що Україні необхідно забезпечити кращу підготовку військ і уникати високих втрат, бо це може привести до втрати політичної підтримки. При цьому сам запропонував програму навчання у Великій Британії.
Але доволі дивно натягувати досвід бойових дій західних країн на реальну війну проти РФ. Бо остання війна такого рівня – це “Буря у пустелі”, коли сили коаліції 38 днів проводили виключно повітряну операцію й лише чотири дні наземної операції. А вже після того, як після близько 4,7 тисячі бойових вильотів вся іракська армія була забомблена у пісок кратно переважаючи у кількості та технологічному рівні сили коаліції почали наземну операцію. Й так, тоді можливо говорити про незворотні втрати на рівні 292 осіб.
І лише після цього й можливо внести у контекст фразу про Amazon, яка виглядає наступним чином: “я сказав українцям минулого року, коли я їхав 11 годин [до Києва, щоб] отримати список – я сказав, що я не Amazon”.
Й одразу треба зазначити, що висловлювання Бена Уоллеса не були підтримані британським прем’єр-міністром Ріші Сунаком, який прямо зазначив, що Україна безмежно вдячна за підтримку, що особисто Зеленський дякує за допомогу неодноразово, включно з особистим зверненням до британського парламенту.
“Люди по всій Україні також борються за своє життя і свободу кожного божого дня, і вони платять за це жахливу ціну, тому я повністю розумію бажання Володимира [Зеленського] зробити все можливе, щоб захистити свій народ та зупинити цю війну”, – підкреслив Ріші Сунак.
Але у будь-якому випадку слова Бена Уоллеса – це “дзвіночок”. Бо дійсно отримання значної допомоги озброєнням залежить від політичної підтримки. Й у кожній країні на заміну політикам, які зараз непохитно підтримують Україну, можуть прийти інші. В тому числі й ті, які зроблять це за рахунок популістичних гасел, мовляв, внутрішні проблеми треба вирішувати, а не витрачати гроші на підтримку інших країн. Тому дійсно кожні вибори в кожній країні, яка підтримує Україну мають значення.
Водночас вочевидь Бен Уоллес, на жаль, чомусь забув історію власної країни. У 1940 році Велика Британія залишилась сам на сам проти Третього Рейху. Це відбулось після розгрому союзних французько-британських сил та справжнього чуда у Дюнкерку, коли Лондон зміг евакуювати живу силу, але не техніку.
Постійні бомбардування міст Великої Британії, загроза повномасштабного вторгнення на острів й це на фоні відсутності озброєння для армії, яка готова була боронити свій дім. Й для сформованої Home Guard просто не вистачило навіть вогнепального озброєння і справа дійшла до того, що бійців дійсно озброїли піками.
Звісно досвід Великої Британії того часу доволі важко застосувати до України. Між Україною та РФ не має Ла-Маншу, Україна не має Імперії за морями, яка зможе продовжити боротьбу, а РФ не вирішила тимчасово відкласти вторгнення й не почала швидке захоплення Китаю з планом взяти Пекін за пів року.
Можливо лише уявити, що у 1940 році Третій Рейх все ж таки почав висадку, бої йдуть у Британії, а на прохання допомогти зброєю, бо це питання виживання, а не примха, чується, що зброї взагалі й у самих мало. Й дійсно – зброї завжди мало, особливо тим, хто її потребує прямо зараз.