На Нікопольщині внаслідок зміління Каховського водосховища з-під води визирнув фундамент Покровської церкви. Тричі її руйнували наші «братні сусіди», але не змогли остаточно знищити ні мечем, ні вогнем, ні водою.
На місці с. Покровського на річці Підпільна у 1734-1775 роках знаходилася Нова Січ (Підпільненська Січ). Всередині розташовувались 38 куренів, будинок кошового отамана, військова канцелярія, скарбниця, будинки духовенства, а також Січова церква Покрови Божої Матері.
1775 року за наказом катерини II Нова Січ була зруйнована, а Вольності Війська Запорозького анульовані. Кошового отамана Петра Калнишевського відправили у заслання. Січова церква була значно пошкоджена та пограбована офіцерами та солдатами.
Але церковне життя в ній все ще тепліло після лиха.
В 1794 році за наказом Катеринославського митрополиту церкву «запечатали». Взялися за нову кам’яну церкву Святої Покрови, яку збудували в 1798 році, залишивши дерев’яну дзвіницю з кованим залізним хрестом. В народі вона продовжувала носити назву «Січова церква» У 1843 році її намалював Тарас Шевченко, перебуваючи в с. Покровське (малюнок на ілюстрації до допису).
Цього разу церква постраждала у вогні революційних подій. Класична трагічна історія: використання як складу та намагання зруйнувати тракторами задля будівельного матеріалу.
Вона встояла і ще декілька разів життя поверталося в її стіни.
Існувала кам’яна церква до 1954 року, коли була затоплена водами Каховського водосховища разом з частиною села. Біль останнього третього «вбивства» якнайкраще ілюструють слова Олександра Довженка:
“… Останній спогад про церкву. Мені шістдесят років. З п’ятнадцяти літ не вірю у Бога і відтоді не був у церкві. Але у селі Покровському я пошкодував, що Бога нема. Мені страшенно захотілося, аби він з’явився хоча би на п’ять хвилин і, побачивши зруйнований негідниками пам’ятник давньої архітектури, споруджений на честь його Божої матері, покарав лютою смертю темних і підлих іуд, що скоїли цю мерзенну справу. Прощай, Покровське. Віри в неіснуючого Бога у тебе не зменшилося. Зменшилося краси”
P.S. Висновки – це головне, що ми маємо винести з історії і часів, в яких нам довелося жити свій вік! Винести і діяти! Зрощувати нове покоління на старих, справжніх, міцних, незламних фундаментах «січових церков».
Вгорі: Січова церква Покрови Божої Матері, малюнок Тараса Шевченка