Іранська нафта витісняє російських виробників на китайському ринку. Приватні нафтопереробні заводи (НПЗ), які вважаються головними споживачами нафтового експорту в Китаї, почали переключатися на іранські постачання, бо ті дешевші. «Чайники», як називають китайські приватні НПЗ, наростили закупівлі іранської нафти та конденсату за підсумками березня на 20%, до 800 тисяч барелів на добу.
Про це пише агентство Bloomberg із посиланням на учасників ринку.
Ключова причина перемикання «чайників» на іранську нафту — вартість російської нафти, яка почала торгуватися дорожче, ніж постачання з Ірану. За оцінками агентства, барель нафти російської марки Urals зараз продається з дисконтом близько $10 до європейського бенчмарку Brent, нафта марки ВСТО – з дисконтом $6. А іранська нафта продається зі знижкою $12 за барель, тому китайські НПЗ і переключаються на неї. Більше того, аналітики впевнені, що розворотна тенденція тільки-но почалася і в найближчі місяці обсяги поставок з Ірану до Китаю тільки зростуть.
“Раніше більша частина іранської нафти надходила на державні нафтопереробні заводи, але тепер усім заправляють приватні НПЗ, особливо в провінції Шаньдун”, – говорить старший аналітик з нафти в Kpler Хомаюн Фалакшахі.
Оцінки поточних поставок провідних аналітичних центрів розходяться. Наприклад, Vortexa говорить про зростання постачання іранської нафти в березні на 20%, до 800 тисяч барелів на добу, Kpler стверджує, що в лютому Іран постачав до Китаю ще більше – 1,2 млн. барелів на добу. Складнощі з підрахунками пояснюються відсутністю офіційної інформації про постачання: Китай не відображає такий імпорт у своїй офіційній статистиці або підміняє їх на постачання з інших країн, наприклад, Малайзії.
Ще один аргумент на користь іранської нафти — відсутність конкуренції з великими державними компаніями Китаю та Індії, які є основними покупцями російської сировини. «Шаньдунські чайники» вже історично залежать від постачання санкційної нафти, вони роками працюють із постачаннями з Ірану, Венесуели, а з минулого року та Росії. Там припадає близько 20% всіх нафтопереробних потужностей КНР.