Повітряна тривога у Києві 20 березня поклала край унікальному явищу для України – стоянню усієї верхівки УПЦ Московського патріархату під офісом Зеленського.
Вперше в історії керівник УПЦ (самі вони твердять, що порвали з Москвою) разом з усім синодом прийшов на Банкову до президента України як прохач – і його фактично проігнорували.
Хтось скаже, що митрополит Онуфрій показав свою безпорадність, адже був змушений пів дня просто стояти біля Банкової і чекати на зустріч із Зеленським. Інші парирують – Онуфрій показав, що смиренно прийшов до президента говорити і передати звернення синоду щодо лаври, а той знехтував пропозицією діалогу.
Хто більше виграв? Хто показав себе з кращого боку в цій ситуації з точки зору піару?
Звісно, соцмережі заполонили фотожаби на представників синоду з Банкової з жартами та кпинами. Не дивно, більшість українців підтримує хрестовий похід Зеленського проти “московської церкви”.
Натомість у самій УПЦ тисячі людей, які щиро проукраїнські, будуть казати про смиренність та готовність до діалогу Онуфрія, і про поганого Зеленського, який не хоче чути голоси вірян. А сама УПЦ вже каже: президент уникає діалогу зі значною частиною народу – вірянами їхньої церкви.
Зеленський, як і очікувалось, говорити про виселення монастиря УПЦ з Києво-Печерської лаври не захотів. Для себе він вже рішення щодо УПЦ міг давно ухвалити і спілкуватись ще раз на цю тему навіть з Онуфрієм не має бажання.
Тим більше, що у складі делегації разом з Онуфрієм був намісник лаври митрополит Павло, митрополит Запорізький Лука і керуючий справами УПЦ митрополит Антоній, на яких Зеленський власноручно наклав санкції й фактично звинуватив у просування ідей “русского мира” в Україні.
Показово, що у нещодавньому зверненні монахів лаврського монастиря до Зеленського отець Захарій згадував, що нібито ще задовго до виборів саме він напророкував тоді актору президентство, і Зеленський нібито у відповідь передав через знайомих, що у разі перемоги охреститься. Чи правдива ця історія – залишиться на совісті лаврських старців.
Проте такі заклики на адресу президента і перехід на особисте показують, наскільки там злі на Зеленського, якого ще три роки тому вважали своїм. А президент своїми діями показує, що на поступки йти вже не збирається: проігнорувати особистий візит предстоятеля – це сильний жест.
Чи значить це, що монахів УПЦ з 29 березня виженуть з Києво-Печерської лаври – зовсім ні. Хоча йти вони добровільно, як виглядає, не збираються, насильно їх виганяти влада теж не наважується.
Тому ця історія має усі шанси перетворитись на довгий серіал і попереду ще багато епізодів, не менш несподіваних, як і сьогоднішнє стояння верхівки УПЦ біля офісу Зеленського. Яке так вчасно (а циніки скажуть – вигідно обом сторонам) перервала повітряна тривога.
Після повернення керівництва від офісу Зеленського УПЦ оприлюднила рішення синоду. Там звернулись до Зеленського з проханням припинити тиск на церкву і лавру. З іншого боку, УПЦ таки почала очищатись від відверто проросійських ієрархів.
Зі складу синоду виключили митрополита Сімферопольського і Кримського Лазара, який давно перейшов у пряме підпорядкування патріарха Кирила. Щоправда, привід – неможливість брати участь у засіданнях синоду, а не проросійська діяльність.
А ще синод звільнив скандального єпископа Макарівського Гедеона – вікарія Київської митрополії та намісника Десятинного монастиря, який суд визнав МАФом та наказав знести як незаконний. Гедеон давно у Росії, проте його звільнили “за станом здоров’я”.
Чи початок це очищення, як того вимагає влада? Сумнівно, адже, як кажуть джерела ВВС у керівництві УПЦ, питання звільнення митрополита Павла з керівництва лаври не те, що не обговорювали, а навіть не думали це робити.
- Віталій Червоненко
- BBC News Україна