На початку лютого Європейська комісія (Уряд ЄС) опублікувала свою оцінку здатності України адаптувати своє законодавство до норм Європейського Союзу. Соціальна політика і зайнятість там оцінена на одиницю, тобто це один із найнижчих показників з багатьох напрямів, де Україна має впровадити європейські норми. Йдеться не про гроші, а про організацію роботи.
Тексти поспілкувались з ексміністром соціальної політики Павлом Розенком, який розповів, чому нас так оцінюють і як скасовуються проведені реформи. Далі ‒ пряма мова Розенка.
Геть від ЄС!
Комісія поставила Україні один бал не через рівень соціальних стандартів, наприклад низькі розміри пенсій чи соціальних виплат, а саме через напрямок реформ у системі соціальної політики України. Він спрямований в абсолютно зворотний бік від ЄС.
ОСТАННІ ЗМІНИ У СОЦПОЛІТИЦІ СПРЯМОВАНІ В АБСОЛЮТНО ЗВОРОТНІЙ БІК ВІД ЄС
Візьмемо нові функції Пенсійного фонду, з 1 грудня 2022 року він призначатиме субсидії, певні види соціальної допомоги та пільги. Нагадую, що Пенсійний фонд ‒ це по суті страхова організація, але їй навісили не страхові функції, які мають займатись органи виконавчої влади.Читайте також:10 років штормитиме. Ключові країни переживають драматичні демографічні зміни. Україна тежЧитайте також:Признач собі пенсіюЧитайте також:Пільговий абзац. Ми знайшли в законодавстві понад 130 пільг і це ще не все. (ІНТЕРАКТИВНА ГРАФІКА)
Хаос субсидій
Призначення пенсій і оформлення субсидій ‒ це дві різні сфери діяльності, не можна передавати ці функції страховій організації, а саме такою і є Пенсійний фонд.
До цього субсидії без проблем призначали управління соціального захисту адміністрацій або територіальних громад. А місцевих регіональних управлінь пенсійного фонду значно менше, ніж органів місцевої влади і територіальних громад, які мали можливість збирати документи і оформлювати субсидії. Тобто суттєво скоротилась кількість місць, де можна людині призначити субсидії.
Є проблема і з підготовкою кадрів. Працівники пенсійного фонду ніколи не оформлювали субсидії, не знають, що з ними робити і як працювати з людьми в цій сфері.
До того ж, у пенсійного фонду немає програмного забезпечення і достатньої кількості робочих міст і комп’ютерів, щоб почати працювати з субсидіями. Все це було сконцентроване в управліннях соціального захисту.
Такі “реформи” погіршили можливість для простої людини оформити ці соцвиплати, створили додаткове навантаження на працівників пенсійного фонду.
Працівники управлінь соцзахисту і пенсійного фонду пишуть мені, що оформлення субсидій зараз через це перетворилась на хаос.ПІДПИСАТИСЯ
Отримуйте найкращі статті на e-mail (раз на два тижні)
Нестрахові функції страхового фонду
Те, що пенсійний фонд тепер призначатиме субсидії повністю суперечить логіці проголошеної Євроінтеграції.
В ЄС і у нас до недавнього система працювала так.
Перша складова: соціальне страхування. Люди сплачують обов’язкові внески із зарплати у страховий фонд і отримують виплати в разі настання страхового випадку. І Пенсійний фонд України і Фонд обов’язкового загальнодержавного соціального страхування ‒ це по суті страхові організації.
Коли настає страховий випадок, як-от вихід на пенсію, безробіття, каліцтво на роботі, інвалідність, вагітність, лікарняний, страхова компанія (в нашому випадку Пенсійний фонд України і Фонд обов’язкового загальнодержавного соціального страхування) виплачує людині певну суму коштів (пенсії, допомога по безробіттю, оплачувані лікарняні тощо), в залежності від внесків людини, її робочого стажу і так далі.
Друга складова: соціальне забезпечення. Воно працює інакше ‒ держава на себе бере гарантії забезпечувати певні категорії населення соціальними виплатами, послугами, допомогою із державного бюджету. Наприклад нараховують субсидії на оплату комунальних послуг.
Оскільки соціальне страхування і забезпечення мають різні джерела фінансування, то і організації, які їх надають мають бути розділені.
Коли я був міністром, ми поступово і розділили ці функції. Ми поділили бюджет пенсійного фонду на страхову і нестрахову частину. От цю нестрахову частину виплат, якими раніше займався пенсійний фонд, ми передали управлінням соціального захисту. Так ми очистили пенсійний фонд від непритаманних йому нестрахових виплат.
Реформа була не до кінця реалізована. Пенсійний фонд, наприклад, продовжував займатись виплатами підвищених пенсій для держслужбовців, науковців, людям з інвалідністю, які фінансуються з бюджету.
Десь місяць тому я брав участь у круглому столі, який проводила Рада Європи, там брали участь експерти ЄС і представники українського міністерства соціальної політики. Там розглядалося зокрема питання необхідності розробки і впровадження в Україні соціального кодексу.
І от європейські експерти пропонували Україні довести почату реформу до кінця і забрати в Пенсійного фонду усі нестрахові функції. І українське експертне середовище повністю підтримало цей підхід.
Але попри рекомендацію розділяти ці функції, я бачу, що міністерство знову змішує їх в одну купу.
Маленька пенсія
В 2017 році був прийнятий перший етап пенсійної реформи, який передбачав наведення порядку в солідарній частині (українці, які працюють, сплачують внески до Пенсійного фонду, і з цих коштів виплачують пенсії тим хто вже досяг пенсійного віку, ‒ ред.). Тоді також провели перерахунок пенсій. Це був лише перший етап, але в Україні досі не впроваджена система обов’язкових пенсійних накопичень (коли людина чи роботодавець щомісяця вносить на “персональний” рахунок у пенсійний фонд кошти і може користуватись ними після виходу на пенсію, ‒ ред.).
Пояснення: Демографічна криза в Україні, що виникла наприкінці XX століття, суттєво поглиблює проблеми нашої пенсійної системи, що спирається на солідарні виплати.
Через старіння населення кількість людей пенсійного віку збільшуються. А через зниження рівня народжуваності кількість нових людей, що виходять на ринок праці, стає менше. Відповідно зменшується кількість людей, які зі своєї зарплати фактично виплачують пенсію людям старшого віку.
Війна лише поглиблює ці проблеми. Молоді люди зараз воюють на фронті, і на жаль, гинуть та отримують поранення через які можуть стати непрацездатними. Жертвами війни також стає багато цивільних. Багато дітей і молодих мам також вимушені покидати свої домівки та переселятися в інші країни. А люди старшого віку іноді не хочуть чи не можуть покидати свою домівку, тож частіше залишаються в Україні.
Війна також знижує рівень народжуваності, адже люди під час конфліктів через невизначеність у майбутньому та складні умови життя під час війни вирішують відкладати народження дітей.
Вікова структура населення станом на 2023. Мала кількість молоді виллється у проблеми з наповненням Пенсійного фонду при солідарній системі. Дані звідси
В президентській програмі Зеленського була ідея запровадження накопичувальної пенсійної системи. Але поки немає законопроекту чи публічного обговорення створення цієї системи.
Поки незрозуміло, який напрямок розвитку пенсійної системи обрала влада. Але через проблеми з демографією залишати все, як є, не можна. Якщо так зробити, то люди через 10-15 років, які виходитимуть на пенсію, отримуватимуть пенсію дуже близькою до мінімальної. І коефіцієнт заміщення (співвідношення розміру пенсії до розміру зарплати, яку працівник отримував до виходу на пенсію, ‒ ред.) буде падати.
Загалом візія пенсійної реформи така ‒ солідарна система має існувати, але вона має покривати лише 65-70% пенсії. 25-30% має покривати система обов’язкових накопичень, а ще 5% ‒ самостійні недержавні відкладення.
Зараз в Україні, крім солідарної, існує система добровільних недержавних накопичень, коли людина сама відкладає собі на старість. Але цим не користуються усі громадяни. І якщо до пенсії з солідарних виплат не буде додаватись обов’язкова накопичувальна частина, чи власні відкладення, то через 10-15 років нас чекає ще більш масштабна пенсійна криза.
Українці 40-45 років починають планувати своє майбутнє на 10-15 років вперед і задумуються про те, що вони отримуватимуть, коли вийдуть на пенсію. Коли вони не розуміють, що влада планує у цій сфері і як працюватиме пенсійна система, і бачать, в якій скруті живуть пенсіонери зараз, це може спонукати людей до трудової міграції.
Вони думають: поки я працюю, можливо краще влитися в страхову систему однієї з сусідніх держав ЄС і отримувати достойнішу пенсію через 15-20 років.
Відтік людей
Інша проблема ‒ питання трудового законодавства. Влада прийняла ряд законів щодо лібералізації трудового законодавства, в яких, на мій погляд, порушується баланс прав працівника і роботодавця.
Якщо примітивно пояснити, роботодавець хоче, щоб працівник працював більше, а отримував менше. А працівник навпаки: хоче працювати менше отримувати більше. І трудове законодавство допомагає знайти баланс між цими інтересами. А в новому законі у роботодавця, наприклад, з’явилося більше можливостей звільнити працівника.
Так, нові закони дозволяють роботодавцю не попереджати за два місяці свого працівника про звільнення. Роботодавцю тепер не треба морочити голову ‒ готувати документи з чіткою аргументацією звільнення, попереджувати працівника, виплачувати йому компенсацію. Нові закони побудовані в інтересах власників бізнесів, а не співробітників.
(Наприклад, останній законопроєкт №5371 пропонує роботодавцям та працівникам малого і середнього бізнесу самим за взаємною згодою регулювати норми праці, робочого часу та відпочинку, встановлювати розмір заробітної плати, надбавок, премій, і самим визначати порядок виникнення і припинення трудових відносин, ‒ ред.)
Європейський Союз вітає реформи по лібералізації бізнесу, але захист прав працівника ‒ це теж дуже важливий пріоритет. В європейських країнах роботодавці можуть користуватись кращими умовами праці.
Фактор скорочення прав працівника також буде відлякувати наших працівників, адже умови праці (не лише зарплати, а саме захищеність працівника і стабільність його роботи) у нас можуть бути гіршими, ніж у Європейському Союзі.
Значна частина жінок, в яких чоловіки не змогли виїхати, вже працюють, а їхні діти вже рік відвідують місцеві школи. Фактично вже почався процес такої лагідної асиміляції ‒ вони розуміють, за якими правилами в цих країнах треба жити.
Зараз експерти говорять про те, що бажання об’єднатись з родиною стимулюватиме біженців повертатись додому. Але я боюсь, що люди захочуть об’єднувати родини за кордоном.