Людожерство по-російськи: Чому Геродот вважав мешканців Залісся справжніми дикунами

Габон став найбільшим експортером авіазапчастин до Росії, – росЗМІ

29/03/2024 AA 0

Згідно з даними російської митниці, Габон несподівано став найбільшим експортером запчастин для літаків до Росії. Про це інформує Цензор.НЕТ із посиланням на The Moscow Times. У російських ЗМІ пишуть, […]

Фото:

 Сьогодні – про головне питання нашого часу: чи справді наші північно-східні сусіди – людожери? І це не вигадка, а свідчення батька історії Геродота. Якщо йому вірити, 2,5 тис. років тому на території нинішньої України мешкали скіфи–землероби, а північніше жило дике плем’я андрофагів.

Давньогрецькою “андрос” означає людина, а “фагос” – пожирання, тобто йдеться про канібалів. Найгірше, що вони нікуди не зникли, зазначає видання 5.ua.

Влітку 2012 р. на півночі росії четверо чоловіків відправилися на риболовлю і… зникли. Аж у листопаді рятувальники виявили двох із них – голодних, худих, але живих. Куди поділися інші двоє товаришів – пояснювали плутано. Врешті зізналися: друзів з’їли, щоб вижити. Російський суд одного людожера виправдав, а іншого засудив – “аж” до 3,5 років умовно!

Бо виявляється, у росії канібалізм – не злочин. Це не війну проти України війною називати – за що можуть 15 неумовних років дати. І дають!

Але повернімося до канібалізму (чи андрофагії – по-грецьки). Про такий звичай на землях нинішньої росії вперше згадав грецький історик Геродот ще за понад 400 років до Р. Х.:

“Андрофаги серед усіх людей мають найдикіші звичаї, в них нема ні прав, ні законів. Вони кочовики, одягаються, як і скіфи, але мова в них своя”.

Минуло майже 500 років, і про андрофагів на землях майбутньої московії згадував уже римський історик Пліній Старший:

“Андрофаги, які мешкають за десять днів поїздки від Борисфену, мали звичку пити з людських черепів і розміщувати скальпи з волоссям, прикладеними до їх грудей”.

Згодом про людожерів на росії писав останній римський історик Амміан Марцеллін – це вже 4 ст. н. е. Казав, що поруч з ними не хочуть жити жодні інші племена.

Приблизно на цей же час припадає ще одна таємнича згадка про канібалів на Заліссі – і вона вкрай цікава. Йдеться про текст “Діяння Андрія та Матвія у місті людожерів”. Це т. зв. апокриф – начебто біблійний текст, що не увійшов до Святого писання як неканонічний. У ньому описується подорож апостолів Андрія та Матвія на схід. За легендами, апостол Андрій вирцшив проповідувати християнство у землі скіфів, тобто на терени нинішньої України, і навіть пророкував велике майбутнє Києву на тутешніх пагорбах. Так от, згідно зі згаданим апокрифом, він рушив ще далі на північний схід, де потрапив у місто людожерів і там його мало не з’їли.

Між тим минає кількасот років – і про російських канібалів згадується вже у вірменському літописі ашхарацуйц. На цьому давні джерела про людожерів сходу завершуються.

Є тільки російський народний фольклор. Його збирач Владімір Даль – той самий, чий словник – записав зокрема дивну московську народну пісню. Жінка обіцяє вбити свого чоловіка, з його кісток зварити холодець, з печінки пиріг, а з мозку – юшку.

Цікавість до загадкових андрофагів повертається в кін. 19 – на поч. 20 ст.

Чеський історик Любор Нідерле був людиною специфічною. З одного боку, доводив, що українці, білоруси та росіяни – мало не один народ. А з іншого, намалював ось таку красиву карту України:

Мапа Přehledná národopisná mapa Ukrajiny 1915 р., створена за мапою Národopisná mapa Slovanstva Любора Нідерле 1912 р.Вікіпедія

Мапа Přehledná národopisná mapa Ukrajiny 1915 р., створена за мапою Národopisná mapa Slovanstva Любора Нідерле 1912 р.Вікіпедія

Цікавився андрофагами і дійшов висновку, що це було одне з фіно-угорських племен, яке на той пору жило на території росії.

Подібного висновку дійшов і його колега Вільгельм Томашек – мовляв, андрофаги – грецький переклад назви фіно-угорського народу мордва з теренів росії. Начебто іранською “морд” – людина, а “хва” – їсти, отже мордвини і є андрофагами-людожерами. Частина колег ідею Томашека відкинули. Але пошук за назвами продовжився.

Історик Олександр Палій вважає, що загадкові андрофаги, згадані Геродотом, – це інший фіно-угорський народ із території нинішньої росії. Плем’я меря. Місто людожерів Мерна згадується в апокрифі про Андрія Первозванного? Це пояснює, чому росіяни відрікаються від свого справжнього походження, каже Олександр Палій.

Саме фіно-угорське плем’я меря переважно заселяло землі т. зв. Залісся, де у 11 ст. колоністи з Київської Русі заснували Володимиро-Суздальське князівство і де згодом з’явилося місто москва.

Уже в 19 ст. археолог Олексій Уваров написав цікаву книжку. Називалася вона “Меряни та їхній побут”. Уваров розкопував кургани довкола москви і встановив, що принаймні до 12 ст. там переважно жили саме представники фіно-угорського племені меря, а не русини-слов’яни.

Утім те, що саме меряни-московити і є людожерами-андрофагами – наразі не більше ніж припущення.

Але що точно не припущення – так це патологічна жорстокість москвитян та їх правителів.

Перший московський цар із династії Романових Михаїл, до речі, кажуть теж їв людське м’ясо – щоправда, тоді у Москві так робили всі. Це був період т. зв. смути – одна династія вимерла, а московія без царя функціонувати не може, тож тамтешні бояри запросили на царствування польського королевича Владислава. москву на 2 роки окупували польсько-литовські війська.

Московити організували цілі два ополчення і врешті взяли свою ж столицю в облогу. Там почався голод. І масове людожерство. Людські тіла засолювали у чанах, м’ясо навіть коптили. Очевидно, куштував людятину і майбутній цар романов, який пережив облогу в стінах москви.

Нинішній бункерний карлик порівнює себе з великим – за зростом – царем Петром І.

Що ж – поглянемо на Петра І детальніше. Той справжній людожер – і не лише у переносному сенсі слова. Він обожнював анатомічні театри та мертві тіла. Якось в Амстердамі Петро так захопився трупом малюка, що вирішив його поцілувати.

У іншому нідерландському містечку Лейдені цар із почтом знову відвідує анатомічний театр. Зауваживши, що його оточення бридиться розрізаного небіжчика, він наказує їм – вибачте, але тут буде цитата мовою оригіналу: “Петр, заметив при том отвращение у некоторых из своих русских спутников, заставлял их разрывать мускулы трупа зубами”. І його слухалися.

А ще Петро І любив викопувати трупи. У 1697 р. наказав ексгумувати тіло боярина Милославського, притягти його на свинях до помосту на Красній площі, де рубали людям голови, і їхньою кров’ю поливати Милославського. Також через роки звелів викопати повішених за його наказом стрільців і повісити їх знову. Не канібалізм, звісно, але некрофілія точно. Чудовий взірець для наслідування.

Ну і наостанок – історія про канібалізм у російській радянській армії, точніше серед партизанів.

У серпні 1941 р., здаючи Одесу німцям та румунам, червоні вирішили залишити там диверсантів. Загін із 13 людей зі зброєю та провізією спустився у місцеві катакомби. Підпільників, щоправда, не попередили, що вихід із підземелля лише один – і він веде в руки ворога. Група опинилася у пастці. Що сталося далі, ми знаємо з документів румунської окупаційної влади.

Коли у партизанів закінчилися харчі, командиром було ухвалено рішення вбити декількох учасників загону і з’їсти їх. Вибір впав на пару некомуністів – чоловіка і жінку – їхні тіла засолили, щоб надовше вистачило. Щойно і ця їжа почала закінчуватися, постало питання – кого з’їдять наступним? Щоб не випробовувати долю, частина загону наважилися на втечу. Інша частина убила командира зі співмешканкою і почала їсти їх. Врешті майже усі були заарештовані та розстріляні румунами за канібалізм.

За великим рахунком, не має значення, чи є нинішні росіяни нащадками геродотових канібалів–андрофагів. Має значення лише те, що у більшості своїй вони стали зомбі та людожерами зараз. І хоча у них на батьківщині за це відповідальності не передбачено, відповісти доведеться. Усім.

Опубліковано у виданні 5.ua

MIXADV

цікаве