Знайдено невідому печатку єлизаветинської фортеці, при тому не сьогодні. Перша публікація про неї була ще у 1994 році. Наші домашні історики знали, бо була вже відповідна публікація автора знахідки, але… мовчали. Хто і що спонукало їх до такої поведінки? Ще не був затверджений новий герб міста часів незалежності, два етапи відкритого конкурсу на створення герба нічого не дали. І проекти були не дуже, та й конкурсна комісія така ж дилетантська.
Автор публікації про печатку науковий співробітник чернігівського музею імені В. В. Тернавського Ігор Ситий описує один з предметів колекції. Це атестат нехворощанського сотника К. Прокопієва від 31 травня 1759 року. Він був виданий сотнику у фортеці Св. Єлисавети, і засвідчував, що він «состоялъ при онной крепости… і употребляєм былъ к поиску воровъ… за ево ревностную службу к повышению чина быть достоинъ…». Затверджений аттестат підписом «командующего в крепости» генерал-майора Юста Олександра Яковлева та печаткою з червоного сургуча. Печатка овальної форми 23Х21 мм. з певними пошкодження від часу. Зображені на ній два герби поруч, що в геральдиці зветься «альянсом гербів». В лівому овальному щиті зверху вниз зображені шестикутна зірка у перевернутому краями догори півмісяці над гарматою та предмет схожий на череп під нею. Шолом над щитом та клейнод над цим щитом не збереглися. У правому овальному щиті зображений крокуючий крилатий лев з мечем у лапі. Над шоломом в якості клейнода(фігури над шоломом) такий же крилатий лев з мечем.
Найймовірніше що ця печатка була особистою печаткою командувача фортеці. Адже у всі часи дозволялося завіряти підписи особистими печатками. На заході Європи населені пукти, що були у приватній власності аристократів, носили і користувалися гербами своїх власників.
Двадцять вісім років тому автор знахідки та публікації у газеті «Знак» радив звернути увагу на цю геральдичну символіку зображену на печатці. Та не судилося. Герб розробили та затвердили кулуарно без конкурсу, а в основу взяли елемент російського герба 1845 року – контур фортеці. Винайшли на додаток «вензель святої», якого в природі ніколи не могло існувати.
А в природі вже тоді все ж існувала і козацька символіка запорізьких січових паланок знайдена та оприлюднена академіком Дмитром Яворницьким. Але, на жаль, академіки не всім указ, і у міській владі вирішили обійтися без українських історичних символів. Комусь було якось не до історичних українських печаток… Тому зараз маємо, що маємо – проросійський по духу герб, де лелеки брутально топчуть колоски.
Анатолій Авдєєв