Це стосується вуличного топоніму вулиці «Дворцова». Немає такого слова в українській мові, але ця прикрість не зупинила депутатів міської ради позаминулого скликання. Тому ніякого дива в існуванні такого дивацького словечка немає. Таких обирали – більше немає чого додати. З тієї ж опери і назва міської ради, що теж не дуже зрозуміла. Тобто не така-то міська рада, а рада такого міста. Все не як у всіх.
Містика та магія назв і співпадіть та перекручень з новими словоутвореннями не скоро полишить нинішній Кропивницький. Люди у нас такі: завезені, заслані, дивні та смішні. Нещодавно. всього вісім років тому під шаленим тиском проросійського лобі та зомбованих колоніальним романтизмом хохлів у місті з’явилася вулиця Дворцова. З’явилася не просто так, і не вперше, а втретє… Цікаві ті появи та зникнення назви вулиці, і варіації навколо довжини вулиці.
Сам палац для імператора збудували у середині позаминулого сторіччя, і саме звідти пішла вперше назва вулиці довжиною у шість кварталів. Далі перетнувши рубіж Миколаївського проспекту, що потім став Великою перспективною( і теж тричи) вулицею, Дворцової вже не було, бо вулиця звалася Верхньо-Донською. Теж питання чому саме так? Ймовірно через донських козаків, яких навчали у двох групах місцевого кавалерійського юнкерського училища. Можливо, що і відтинок у шість кварталів до побудови палацу теж був «донським» за назвою?
Але «дворова топоніміка» зникла з зникненням монархії у сусідній Росії, і все що починалося біля кавалерійського плацу до самого вигону за Великою Балкою почало носити «світле ім’я Леніна», аж до вересня 1941 року. Фашистам совкові назви були ідеологічно ворожими. І тому, недовго замислюючись, вони повернули здебільшого назви, які існували до 1917 року. В 1944 році, після визволення міста, ім’я Леніна знову повернулося центральній вулиці міста у повному обсязі. А до того, при німцях, вулиця Дворцова вперше була найдовшою, бо закінчувалася на згаданому вигоні за Великою Балкою.
А от третього разу настирно вертаючи в місто колоніальну назву вулиці, їй за традицією напівєврейського містечка в минулому, зробили «обрізання» довжини, бо за вулицею Кропивницького, як і раніше залишився топонімічний «Ленін завжди живий»… Дворцова вулиця втретє отримала знову нову третю довжину(протяжність). А крім цього багато говорили за відсутність самого слова в українській мові, та його схожість на російське прізвище Дворцов. Містика перемогла і тут! Виявилося, що в будинку за номером 38, на цій вулиці проживав мешканець Кіровограда, в паспорті якого значилося – «Ілля Дворцов».
За тією ж дивною містикою подій «дворцову назву» до міста приносили завжди «прішлі люди»: першого разу – росіяни, другого – німці, а третього нова влада донецьких регіоналів. Чим це закінчилося перші два рази нині всім без винятку відомо. Тим же закінчилося і третього разу – «донецька бригада» після втечі Віктора Януковича теж залишила місто. І як би хтось цікавився тою історичною містикою, то можливо б і не наважився на те перейменування, зваживши на наслідки двох перших, Але перемогло засвоєне, що «історія рухається за спіраллю» та забудькуватість. А тим часом вже кілька журналістів писало, що серед донецьких є випускники Донецького інституту «штучного інтелекту». І тут всі переконуються що все ж штучний інтелект, і є штучним, тобто не справжнім.
Містику назв і співпадінь можна побачити і в іншому. Всім відомо, що місто носило назву Зінов’євськ, на честь свого земляка. Але сталося вбивство Кірова( Кострікова-Цукермана), в якому звинуватили саме земляка Апельбаума-Радомисльського- Зінов’єва. І ніби мабуть тому місто автоматично перейменували спочатку в Кірово, а потім і в Кіровоград. А от будинок № 88, в якому колись народився Григорій Євсєєвич Зінов’єв стоїть нині на вулиці, що носила донедавна ім’я Кірова. І скільки такого дивного і містичного ще приховує історія міста?
А ще до появи цієї настирної назви Дворцова, кажуть, що вулиця називалася Дворянська. Про що свідчать написи на старих поштових листівках. Вулицю Дворцову спромоглися кілька років тому, після революції гідності, повернути в її «історичні межі» – шість кварталів, а от позбутися дивної назви ніяк не виходить, бо люди у нас дивні. Навіть у топонімічній комісії міської ради міста Кропивницького.
А що замість Дворцової? Більшість перейменовувачів пропонує назву Театральна. Альтернатив цій назві не багато, і вони слабенько протикаються на поверхню. Пропонували ніби продовжити назву Архітектора Паученка назвою Архітектора Верлона, того що спроектував і збудував той палац… А ще оскількі в тому вже практично не палаці розміщений легендарний 3-й полк кіборгів імені Святослава Хороброго, то й вулицю так назвати – Кіборгів, або Святослава Хороброго. А до того ж на тій вулиці за останні 60-70 років поменшало театрів – зникло два кінотеатра та ще один драматичний. Але одночасно побільшало банків. Та не називати ж її Банковою.
Але нинішня топонімічна комісія роздумує довго, тобто в кілька разів довше ніж коли втретє давала вулиці пришелепувату імперську назву Дворцова. Жартома хтось сказав, що щоб практично нічого не міняти, треба зробити щось на зразок, як в одеському анекдоті.
Коли в порт зайшов пароплав з назвою «К. Дунаєвський» турист спитав у одесита: «Чому К? Адже Дунаєвського звали Ісааком?» У відповідь почув: «Композитор Дунаєвський, молодий чоловіче!!!» Тож і нам, як що ми проти незрозумілої назви і забули додати до російського прізвища Дворцов слово «Ілля», то варто додати літеру Ф. А на запитання туристів біля краєзнавчого музею поруч з будинком №38 відповідати – «Фінінспектор Дворцов». Так і вулиця в цьому місці зветься «Архітектора Паученка» замість «Федора Паученка». Є вже така топонімічна мода в нашому місті замість імені перед прізвищами ставити професію чи посаду. Наприклад , «генерала Жадова» чи «архітектора Паученка». Це, мабуть, теж для туристів, щоб ті не розпитували про те, що за людина така.
Ох, вже ці топонімічні дослідження, вони такі цікаві. А по-російськи – «заніматєльниє» . Виходить, що займають час та «морочать голову» додатковою допитливістю.
Але минув час, і в пам’ять про три зниклих та одного що залишився театрів вулицю таки назвали Театральною.
Анатолій Авдєєв