Поки українці раділи, що в Казахстані спалахнула заграва свободи, Путін разом із Токаєвим провели блискучий бліцкриг проти Назарбаєва
Поки українці раділи Майдану в Казахстані, там оприлюднили вимоги (дешеві тарифи, безкоштовні путівки та скасування вакцинації) і виявилося, що «майдан» перетворюється на типовий антимайдан. З погромами та мародерством. А противники щеплень показали, з яких інформаційних смітників живилися ті, хто писав ці вимоги. Та й самі ці інформаційні смітники першими почали розкручувати протести, привіт російським телеграм-каналам. Ой, не дарма СБУ намагається зачистити цю клоаку і не дарма закриття кожного призводить до вибуху гніву в ресурсах русского мира, що залишилися.
Поки українці раділи, що в Казахстані спалахнула заграва свободи, і Путін зможе отримати по голові, сам Путін разом із Токаєвим провели блискучий бліцкриг проти Назарбаєва. В результаті на чолі Казахстану реальну владу отримав Путін і тепер його вічний підручний Токаєв, який прийшов до реальної влади на російських багнетах. А Назарбаєв, який думав, що створив незалежну державу, змушений був полетіти. Розслабився, мабуть. Втратив хватку. Отакі вони, палацові перевороти в азійських деспотіях. Коли за владу доводиться платити здаванням суверенітету. Втім, про це може розповісти Лукашенко.
Поки українці та Захід переживали про те, що Путін рушить на Захід, Росія зміцнила позиції СРСР на Сході. Приструнивши Казахстан за кілька днів. І показавши всім навколо, що буде, якщо надумають грати в незалежну гру.
Ось так, однією рукою організувавши протести та направивши їх проти Назарбаєва, іншою знайшли свого Януковича і швидко ввели війська.
За якісь три-чотири дні все вдалося перевернути на 180 градусів
А українці мають зрозуміти, що Азія — це не Європа. І Майдан там не може бути нашим правильним демократичним святом. Навіть якщо для нього є причини. А ось антимайдан скрізь однаковий.
А у Путіна тепер є його ручний Радянський Союз і два диктатори на побігеньках, Лукашенко та Токаєв.
Ще недавно Казахстан грав у свою гру, здавалося, там продовжує правити залізною рукою Назарбаєв, який контролював і силовиків, і уряд, а сам Казахстан дозволяв собі небачену зухвалість — дублювати російські вивіски латиницею. Викликаючи вибух гніву у російських політиків, які відчувають, що русский мир може втратити Казахстан. Тепер не буде. Це можна сказати вже точно. За якісь три-чотири дні, поки весь світ ще не відійшов від святкування, все вдалося перевернути на 180 градусів.Читайте також:Ігор СемиволосЩо відбувається у Казахстані
Путін виграв. Назарбаєв утік. Ердоган програв. Тюркський світ, що він так старанно вибудовував, і найважливішим елементом якого мав би стати історично тюркський Казахстан, програв русскому миру. І не даремно очільником інтервенції став Пашинян, який хоч так зміг помститися Ердогану за Нагірний Карабах, очоливши армію ОДКБ, а де-факто армію Путіна. Ще раз показавши, навіщо створювали це саме ОДКБ.
А українцям не варто чекати на казахстанське вугілля. Воно тепер в одній упряжці з газом від Газпрому. Хоча, може, тепер у нас буде ще більше Байрактарів. І не варто шукати боротьби за свободу там, де її немає. Навіть якщо у казахстанських степах і багато років провів Тарас Шевченко. Це Середня Азія. З іншими цінностями. А якщо якісь міські інтелігенти Алмати й вирішили, що вони близькі до Європи, їм наочно показали погромами й мародерством, що з ними буде без допомоги Путіна. Показали це жителям Воронежа та Самари, Хабаровська та Москви.
Текст опубліковано з дозволу автора