АНТИУТОПІЯ

У мене питають, що буде з тим коронавірусом далі. Питають, чи є в мене оптимізм щодо цього.

Я бачу подальші події приблизно так.

1. Найближчим часом COVID-19 має шанси стати один з безлічи “сезонних” респіраторних вірусов, з прогнозованою циклічністю, зрозумілими вразливими групами та з наявними протоколами лікування.

2. Якщо все буде йти так, як є зараз, то за кілька років переважна більшість дорослих отримають імунітет – чи то через інфікування, чи то через кількаразове щеплення, або, скоріше, через обидва чинники одночасно.

3. Після цього коронавірус може стати властивим переважно для дітей (що народилися після пандемії), але інколи траплятися у дорослих.

Як це є для більшості таких хвороб, навонароджених на першому році життя захищатимуть материнські антитіла. Діти після року хворітимуть переважно в безсимптомній, інколи – в легкій формі, як це є зараз, і отримувати сильниц імунітет на багато років. Хвороба може ставати небезпечною хіба що для дітей з серйозними супутними вадами здоров’я.

4. Якщо б все далі йшло у природній спосіб, то COVID-19 мав би шанси стати однією з безлічі “дитячих хвороб”, якіми варто перехворіти у дитинстві, коли шанси отримати ускладнений перебіг мінімальні. Наявність невеличкого прошарку переважно безсимптомно хворих дітей забезпечувала б певну циркуляцію вірусу і періодичне “проепідемічування”, тобто підвищення імунітету у дорослих, хто перехворів або був вакцинований. Це забезпечило б справжній пожиттевий імунітет проти цієї хвороби.

Тут начебто можна було б поставити крапку, проте…

5. На цьому етапі на ситуацію почнуть впливати довгострокові інтереси фарматевтичних компаній.

Коли закінчиться пандемія, почнеться потужна кампанія з включення вакцинації проти COVID-19 не лише у перелік рекомендованих для дорослих, а також у національні календарі планових щеплень дітей. Буде розгорнута потужна агітація, нам постійно нагадуватимуть про мільйони померлих, і під гаслом “ніколи знову” щеплення проти ковід стануть “обов’язковими” для дітей першого року життя.

Вангую, що успіх в цьому буде у консорциіума GSK/Sanofi. Вважаю, спочатку це буде педіатрична моновакцина, але цілком можливо, що дуже скоро на нас чекатиме “Інфанрікс-Окта” та/або “Октаксим” з ковідним компонентом.

6. Далі більшість країн світу дуже швидко доведуть охоплення дітей щепленнями проти коронавірусу до рівня 90-100%. Діти перестануть масово хворіти.

7. Десь років за 10 з’ясується, що імунітет від щеплень проти ковіду у багатьох щеплених дітей з часом зникає. Тому виникне потреба у ревакцінації десь років у шість, її теж додадуть до календаря.

8. Ще приблизно років за десять з’ясується, що у багатьох вакцинованих та ревакцинованих згідно календаря імунітет падатиме нижче захисного рівня у віці 16-20 років. Ковід стане хворобою студентських гуртожитків, військових казарм та виправних колоній.

9. Ще років за 10-20 виникне наступна проблема: через те, що діти перестануть хворіти, циркуляція вірусу знизиться, тобто – припиниться проепідемічування. Це означає, що виникатимуть прошарки неімунних серед тих, хто був щеплений, в усіх вікових групах. Почнуть хворіти дорослі, почастішають ускладнення.

Крім того, майбутні матері не будуть хворіти у дитинстві, а щеплення не надаватимуть потрібних титрів для захисту новонароджених. Цілком можливо, що через зникнення материнського захисту можуть почастішати випадки хвороби у немовлят перших місяців життя, – наприклад, у разі співпадіння у часі з іншими інфекціями або в певних ситуаціях і в певних станах.

10. Для вирішення цього питання доведеться влаштовувати поголовні ревакцинації бустерними вакцинами, наприклад, раз на 10 років, — або навіть частіше, десь раз на рік, як проти грипу. І плюс додаткові, для вагітних і членів родини, де є немовля.

Тому виходить, що лише після того, як кожна людина почне отримувати протягом життя по 10 або 100 доз вакцини, проблему з COVID-19 можна буде вважати вирішеною “остаточно” і “в сучасний спосіб”.

P.S.

Цей сценарій є песимистичним, тому що базується на реальних подіях і враховує реалії сьогодення.