Міністр освіти Сергій Шкарлет через відсутність команди і професійну неспроможність не зможе глобально нашкодити системі освіти України.
Про це в інтерв’ю Цензор.НЕТ заявила нардепка “Голосу” Інна Совсун.
За словами парламентарки, вона не бачить у Шкарлета здатності реалізувати складний комплексний план з погіршення якості освіти.
“Так, ми можемо очікувати окремих кроків. Наприклад, зменшення ролі Зовнішнього незалежного оцінювання. Він уже зараз про це відкрито говорить, що показало його нещодавнє інтерв’ю. Насправді, він повторює риторику Дмитра Табачника. Я пам’ятаю, як той прийшов до влади у 2010 році і одним із перших рішень ініціював збільшення “ваги” атестату. Якщо хтось забув, я нагадаю: навесні його призначили, а влітку перед вступною кампанією Табачник змінив умови прийому, і атестат раптово прирівняли до ЗНО – 200 балів. Тоді по всій Україні масово закуповували класні журнали, щоб переписати оцінки за минулий рік та поставити високі. Ще однією з ідей Табачника було те, щоб заочники не здавали ЗНО. Хоча на виході вони отримують ідентичний диплом, як і студенти денної форми навчання. Це є абсолютно неприйнятно. Але такі пропозиції знову повертаються”, – пояснила Совсун.
Також, розповіла парламентарка, Шкарлет відразу почав цікавитися зміною механізму розподілу місць державного замовлення.
“Я пишаюся тим, що у 2015-2016 роках ми із командою зробили його автоматизованим, а не ручним. Як перша заступниця міністра, яка відповідала за вищу освіту, я провела три вступні кампанії. Коли у 2016 році було запроваджено автоматизований розподіл, мені стало набагато простіше. Тому що на будь-які дзвінки народних депутатів, міністрів чи ще когось із проханням докинути пару місць тому чи іншому університету, я відповідала: “Це неможливо зробити. Система автоматична. До побачення””, – сказала нардепка.
Також Совсун насторожує, що Шкарлет “придивляється до питання формульного фінансування університетів”. Ця реформа запрацювала в 2020 році. Вона передбачає, що гроші йдуть в установи вищої освіти відповідно до результатів їхньої роботи.
“Повертаючись до вашого питання, чи він може зробити шкоду? Так. Чи зможе нашкодити глобально? Думаю, більшою мірою, ні через професійну неспроможність та відсутність команди. Хоча уже маємо чималу загрозу – вплив на рівні цінностей та розуміння освіти, як такої. Мені вже зараз колеги з інших університетів розказують: коли відмовляються прийняти письмові роботи із плагіатом, студенти у відповідь сміються та згадують міністра. Після такого прецеденту, який ми маємо, будь-якому викладачу складніше довести, що так не можна робити. Ось тут на рівні культурної норми це дуже проблемно. З іншого боку, мене втішає, що велика кількість людей виступили проти цього явища. Це щось таке, чого не було, наприклад, у 2013-2014 роках. Те, що плагіат у свідомості людей перестає бути нормою, є важливою культурною зміною”, – підсумувала Совсун.
Повний текст інтерв’ю з нардепкою “Голосу” Інною Совсун читайте тут.
Нагадаємо, 25 червня 2020 року уряд призначив Сергія Шкарлета заступником міністра освіти та науки і одночасно поклав на нього обов’язки в.о. міністра. Рішення було прийнято всупереч громадській критиці, яка звучала з приводу його можливого призначення.
За даними сайту “Помилки і фальсифікації в наукових дослідженнях”, стаття для докторської дисертації в.о. міністра освіти Сергія Шкарлета суцільний плагіат – збіги з роботами інших вчених становлять 87,4%. Сам Шкарлет заперечує звинувачення в плагіаті. Також про виявлення плагіату в трьох роботах Шкарлета заявляв комітет з етики Нацагентства якостівищої освіти.
Національний університет “Києво-Могилянська академія” нагадував про плагіат в наукових роботах Шкарлета і закликав депутатів ВР не голосувати за його кандидатуру на посаду міністра освіти України.
17 грудня Верховна Рада 226 голосами призначила Сергія Шкарлета міністром освіти і науки. До цього він виконував обов’язки глави МОН.
Представники партії “Голос” заявили про порушення під час голосування і повідомили, що вимагатимуть повторного голосування. Зокрема, за словами Інни Совсун, серед тих, хто підтримав кандидатуру Сергія Шкарлета, був і Григорій Суркіс, якого не було тоді у Верховній Раді.