У давньому радянському фільмі про часи революційних потрясінь «Таємничий монах» паролем при зустрічі двох агентів ЧК був вислів – «Путь наш в туманє». Щось подібне відбувається нині в Україні.
Чекали офіційного за Конституцією оголошення місцевих виборів, і дочекалися. А що далі? Відомо коли, але де як і кого? З парламенту повернули постанову про адміністративний устрій. Є протести, не неузгодженості на предмет брутальної нарізки нових районів та ОТГ. На швидкоруч будуть переглядати, і можливо задовольняти чиїсь потреби. А картина натурально виглядає так. Приклад Кіровоградщини – замість 21 району за постановою стало чотири. Ну і що? Всі 21 райдержадміністрації, як працювали так і працюють, нові укрупнені не сформовані, справи не передані і не зібрані до чотирьох великих куп…
Уявіть собі картину далі, якщо процес зрушать з місця. Сімнадцять порожніх приміщень у сімнадцяти колишніх райцентрах, пару тисяч, як мінімум безробітних чиновників. А у кожного діти, іншої роботи практично немає, за вікном карантин і купа проблем.
Як що повернутися до виборів, то що з ОТГ? В Конституції, згідно з якою оголошуються місцеві вибори такого терміну та юридичного суб’єкту не існує… Попередні керівники ОТГ та сільські старости обиралися порціями згідно окремих постанов Верховної Ради в проміжку між загальноукраїнськими виборами. То ж виходить, що нинішня постанова про місцеві виборами згідно з Конституції їх не стосується.
Виникає відчуття хаосу та те що багато чого гальмується непрофесійністю кухарок з мандатами біля керма влади. Але одночасно приймаються «нагальні» закони про гральний бізнес, нові висмоктані з пальця податки для пересічних українців та геніально винайдені штрафи. Та хіба ця мілочовка поповнить державну скарбницю непрацюючої на повне завантаження країни. Карантин зупиняє підприємства та роботу бізнесу, не дає заробляти на туризмі та пригальмовує зовнішню торгівлю.
Як не пригадати слова Попандопула про те на порозі чого ми стоїмо. Поки що нових виборів, але є проблеми. Їх потрібно вирішувати по черзі за їх надходженням, і при тому не створювати нових. Таких наприклад як несвоєчасна зміна територіального адмінустрою, по який упішно пробалакали п’ять років поспіль.
То ж щоб розвіяти «туман» Верховна Рада збирається позачергово в режимі часового цейтноту. Як працюють наші депутати теж покрито туманом. Поки що для кропивничан викає час від часу постать рідного нардепа Олександра Дануци, якого то призначають керувати обласною парторганізацією, то швидко і мовчки звільняють. А тим часом йому в допомогу протестом вибухає його рідна Мала Виска. Вона запекло вимагає переміщення нового райцентру з Новоукраїнки до Малої Виски. Привід – погана дорога між двома містами. Як маловисківцям такою дорогою їздити до нового райцентру? А як райцентр перенесуть в Малу Виску, то як новоукраїнцям тією ж дорогою їздити до райцентру? Питання без відповіді…
Важка ноша за плечима у наших народних депутатів, і головне щоб вона їх не придавила зовсім. Більшість «нових облич» здобула омріяні мандати, але на жаль не може похизуватись новими здобутками для виборців. Гальмує непрофесійність кухарок з мандатами.
Василь Чорний