Пройшов рік і ми не бачимо навколо нього команди із системним, концептуальним підходом визначеного напрямку, яка б формувала політику, а некомпетентний Зеленський застосовував політичну волю і вчився.
Єрмак, Шефір, Арахамія – це не політична команда.
Можливо вже сформували тіньові групи із фахівців – але про них ніхто не пише.
Зеленський не сам по собі.
За ним більшість електорату, який денаціоналізований і недодесовкований, який не хоче поривати з Росією і не поспішає на Захід і, водночас, нічого політично не робить, щоб змагати за сильну патріотичну Україну.
З таким електоратом Кучма протоптався на місці два терміни і наплодив корупції.
Зеленському вже і на внутрішньому рівні радники та активна опозиція, і на міжнародному, і сам Путін пояснили у якому стані Україна.
Не визначений сам політично Зеленський приречений на “багатовекторність”, внутрішню політику “і вашим, і нашим”, на топтання на місці.
Але є особисті інтереси все більш чисельного оточення, депутатів та сподівання зануритися у владу на місцевих рівнях після виборів – тобто множаться кола, які будуть дбати про одне – щоб Зеленський був президентом для їхнього збагачення два терміни.
І саме ці кола будуть ставати все більше хижими і політично безцеремонними. Як це було при Януковичу.
Є ще фактор самого Зеленського, який, можливо, захопиться своєю значимістю і незамінимістю та боротиметься за владу не гребуючи засобами.
В умовах продовження політичної і економічної криз така постава вимагатиме скріплення все менше популярної влади силовим способом, прямування до авторитаризму і, можливо, й диктатури.
Реально той політичний розклад, ті політичні сили, які брали участь у двох попередніх виборах, які є розконсолідованими, нинішню владу швидко не змінять.
І патріотичним українським силам доведеться розпочитати все заново.