Душогубка – сатанинський винахід ХХ століття. Вантажівка з критим кузовом, в якій труїли людей чадним (вихлопним) газом, поки везли на розстріл. Тому, прибувши на місце призначення уже не було кого розстрілювати. Це дозволяло катюгам економити патрони і час.
У повоєнний час радянська пропаганда багато говорила про звірства нацистів, і в якості наочної ілюстрації приводила несамовиті подробиці знищення людей у пересувних душогубках. Застосування таких машин було одним із аргументів, що доводили злочини нацизму проти людяності на Нюрнбергзькому процесі.
Ось що записав про це у своїх нотатках із зали суду Міжнародного трибуналу Юрій Яновський:
“Нюрнберг. 2.І.46, середа. На процесі. Представник амер. обвинувачення про СС – виробництво душогубок. Здолбуново і Рівне – робились ці машини. Доповідь інженера фірми, яка це виготовляла… оперативна група «Д» при 11 армії. Вона діяла на Півдні України – Чернівці – Мог. Под. – Ямполь – Одеса – Миколаїв – Херсон – Мелітополь – Маріуполь – Таганрог – Ростов і Крим. … Чоловіки, жінки, діти страчувались однаково до 42 р. Потім Гіммлер наказав жінок і дітей – через душогубки. … Як виглядали душогубки? Газ проводився в кузов (вихлопний) і через 10 хв. всі були мертві. Везли до місця страти, і ця перевозка й була стратою. В одній машині 10-15 чол. разом. …Конструктор машини Бекер – сам керував групою…”
А ось тут з Яновським можна не погодитися. Можливо, він тоді й не знав цього або не міг про це написати, та перші душогубки були сконструйовані у Підмосков’ї у 1937 році, тобто за 5 років до нацистських. З метою досягнення більшої «продуктивності праці» при стратах чекістами був успішно випробуваний і задіяний метод вбивства людей за допомогою удушення отруйним газом.
Автором цієї ідеї став начальник адміністративно-господарського відділу НКВС по Московській області Ісай Давидович Берг. Лейтенант держбезпеки, член ВКП(б), він виконував рішення «трійки» НКВС і зіткнувся з тим, що його підлеглі не встигають виконувати добові норми необхідної кількості розстрілів. Станом на 1937 рік кількість “ворогів народу” зросла в рази! Тому чекіст Берг висунув раціоналізаторську пропозицію, що дозволила вирішити цю проблему – душогубка на колесах, замаскована під хлібний фургон (на фото). За його участю й були створені ці автомашини, так звані душогубки. Вони маскувалися під хлібні фургони. У середньому в них вміщалися 20 – 30, а іноді і 50 осіб. Сконструйовані вони були таким чином: всередину фургона поверталася вихлопна труба, і по шляху проходження до місця виконання вироку люди труїлися газом. Перш ніж кинути в машину, засуджених до розстрілу заарештованих роздягали догола, зв’язували, затикали рота. Таким чином, після прибуття на місце страти, розстрільній команді залишалося тільки вивантажити трупи для поховання в заздалегідь приготованих рівчаках.
Тому, анітрохи не ставлячи під сумнів факти численних злочинів, скоєних гітлерівцями на окупованих територіях СРСР, в тому числі й застосування душогубок, було б погрішити проти істини, не згадавши про те, що в даному питанні німецькі нацисти брали приклад з радянських чекістів.
Про це варто пам’ятати всім, а особливо тим, хто хворіє на “побєдобєсіє”.
