Визначення ефективності національної економіки (частина 2)

 

 

Складовими загального рівняння головної тотожності національних рахунків є валовий випуск або дохід В і валові витрати В*. Різниця цих двох величин за збалансованої економіки дорівнює нулеві:

 

В – В* = 0

 

Взаємозв’язок між цими величинами може бути:

1) прямим, тобто залежність витрат від величини ство­реного продукту: В => В*;

2) зворотним, тобто залежність величини створеного продукту від витрат: В <= В*.

У першому випадку йдеться про економічну політику уряду країни щодо розподілу створеного продукту; у другому – про стимулювання політикою розподілу продукту процесу його відтворення.

У закритій економіці розподіл продукту виражається рівнянням

 

    В = С + Б + К

а його витрати

В* = С + Б + К,

 

тобто доходи домашніх господарств С, держави Б і підприємств К збалансовані з їх витратами. Валовий випуск і валові витрати тісно пов’язані з продуктивною й ефективною функціями:

 

          В = F (В*вt)

 

Валовий випуск прямо пропорційний величині валових витрат В* за час t і продуктивної сили одиниці задіяних витрат в. Існує взаємозв’язок валового випуску В з валовими витратами В*, продуктивною силою одиниці витрат в* і часом функціонування валових витрат t, тобто з продуктивною функцією валових витрат:

 

В = F (B*в*t),

 

де в* = 1/в – питомі витрати.

Валовий випуск обернено пропорційний кількості питомих витрат в*, необхідних для створення продукції на певну одиницю вартості – 1 грн., 10 грн. тощо. Існує взаємозв’язок валового випуску В з питомими витратами на одиницю продукції певної вартості за час t і ефективною функцією валових витрат.

Отже, валовий випуск В у продуктивній та ефективній функціях є результативною ознакою валових В* і одиничних в* витрат. Відношення валового випуску до валових витрат називають мультиплікатором витрат.

За  збалансованості доходів В з витратами В* (В = В*) мультиплікатор дорівнює одиниці: В/В* = 1. Це означає, що одиниця витрат 1В* створила одиницю продукту 1В, або витрати вартістю 1 грн. створили продукт вартістю 1 грн.

Як зміна витрат впливає на зміну створення продукту, можна простежити через співвідношення параметрів продуктивної та ефективної функцій.

Отже, продуктивна функція витрат коригується ефективною функцією витрат. Їх взаємодія відбувається одночасно. Витрати на виробництво одиниці продукції не можуть зростати надмірно, а тільки до певної межі, оскільки кожна додаткова одиниця витрат зменшує частку прибутку в ціні одиниці продукції. Межею цих витрат є мультиплікатор В/В* = 1, тобто коли ціна одиниці продукції дорів­нює ціні одиниці витрат. Структура витрат В* = С + Б + К. Надмірне зростання витрат споживання С можливе лише за рахунок зменшення витрат Б і К. Аналогічно зростання витрат держави Б виникає за рахунок зменшення споживання С і капіталовкладень К тощо. За надмірних витрат мультиплікатор В/В* < 1, що призводить до збитковості виробництва.

Економічний потенціал характеризують кількість і якість задіяних продуктивних сил, тобто чинники виробництва:

Т – вартість залученої праці, або

 

Т = Т_кц_т

 

де Т_к – чи­сельність зайнятих (осіб);

ц_т – ціна праці одного зайнято­го (грн.);

К – вартість задіяного основного капіталу або

 

К = К_пц_к

 

де К_п – натуральна кількість задіяного основного капіта­лу;

ц_к – ціна одиниці задіяного основного капіталу (грн.);

Ф – вартість використовуваного оборотного капіталу, тобто

 

Ф = Ф_оц_о

 

де Ф_о – натуральна кількість сировинних, матеріальних, енергетичних та інших ресурсів, тонн, штук, кг тощо;

ц_о – ціна одиниці оборотного капіталу (грн.).

 

Продуктивною силою конкретного чинника виробниц­тва є його спроможність створювати продукт в за одиницю часу t. Припускаємо, що фонд робочого часу t=t (незмін­ний) і коефіцієнт його використання – t_ф / t, де t_ф – рівень фактичного використання робочого часу. Зазвичай t_ф / t < 1, що впливає на скорочення обсягу виробництва і зростання ціни витрат на одиницю продукції.

На продуктивну силу може впливати ціна чинників ви­робництва Т = Т_кц_т, К = К_пц_к, Ф = Ф_оц_о і ціна створеного ними продукту В = Qц. У цьому випадку ціна, наприклад, праці – це заробітна плата працівників Т; основного капі­талу – кількість грошей, які треба заплатити за купівлю основного капіталу К; оборотного капіталу – кількість грошей, які треба заплатити за сировину, матеріали та ін­ше Ф. Ціну кожного чинника визначають його попит і про­позиція на ринку. Наприклад, на ринку праці пропозиція праці Т_кц_т буде реалізована за попиту Т: Т_к = Т / ц_т; на фондовому ринку пропозиція засобів виробництва К_пц_к бу­де реалізована за попиту К: К_п = К/ц_к; на ринку сировини і матеріалів пропозиція оборотного капіталу Ф_оц_о буде реа­лізована за попиту Ф: Ф_о = Ф/ц_о. Аналогічно кількість створеного продукту В або пропозиція продукту на відпо­відних ринках Qц буде реалізована за попиту В: Q = В / ц.

Перед кожним підприємством, галуззю, регіоном і кра­їною загалом завжди стоїть питання: скільки купити пра­ці, основного капіталу, оборотного капіталу, щоб досягти максимальних обсягів виробництва. Межею зростання про­дуктивної сили кожного чинника є ціна його одиниці (для живої праці – ц_т, для основного капіталу – ц_к, для оборот­ного капіталу – ц₀) і ціна одиниці виробленого продукту – ц. Ціна одиниці продукту є функцією обертання ціни одиниці оборотного капіталу: ц = ц₀v. Ціна одиниці продукту ц є функцією затрат одиниці праці ц_т і одиниці основного капіталу ц_к:

 

ц = f (ц_т, ц_к)

 

Перед кожним суб’єктом виробництва постає завдання, щоб ціна одиниці продукту ц містила відшкодування ц_т, ц_к і ц₀ та принесла прибуток Δц. Структура ціни одиниці продукту може бути виражена формулою:

 

         Ц = ц₀ + ц_к + ц_т + Δц

 

З цієї формули зрозуміло, що зростання витрат на залучення у виробництво певного чинника залежатиме від його відтворення і величини прибутку, яку він принесе виробникові.

Нехай продуктивна сила одного працівника в = q_т ц. При реалізації за ціною ц = в/q_т повинні бути відшкодова­ні затрати праці одного працівника ц_т і отриманий прибу­ток Δц: ц=ц_т+Δц. За таких умов виробник може залучати додаткову працю ΔТ_к. Однак виробнича функція ствер­джує, що приріст ΔТ_к чи іншого чинника має схильність до зменшення Δq_т і ціни одиниці продукції загалом в+Δв. Цю залежність виробни­чої функції можна записати у порядку зростання чинника: Δв₁/ΔТ₁ > Δв₂/ΔТ₂ > Δв₃/ΔТз і до Δв/ΔТ = 1. Отже, у відповідності до дії ефекту масштабу виробництва,         збіль­шення чисельності праців­ників може тривати доти, поки ціна одиниці продукції ц не зменшиться до ціни пра­ці одного працівника ц_т:

 

ц = ц_т

 

Аналогічно можна залучати інші чинники виробництва.

 

 

Використана література:

1. 1. Яковенко Р. В. Національна економіка : навч. посіб. / Роман Яковенко. – Кіровоград : „Пік”, 2009. – 548 с. : іл.
2. 2. Яковенко Р. В. Національна економіка : навч. посіб. / Роман Яковенко. – [2-ге вид., випр.]. – Кіровоград : „КОД”, 2010. – 548 с. : іл.
3. Яковенко Р. В. Тлумачний англо-український словник економічних термінів з елементами теорії та проблематики. Дидактичний довідник / Роман Яковенко. – [Вид. 2–ге, випр.]. – Кіровоград : видавець Лисенко В.Ф., 2015. – 130 с.
4. Яковенко Р. В. Основи теорії економіки для технічних спеціальностей : навч. посіб / Роман Яковенко. – Кіровоград : „Поліграф-Сервіс”, 2009. – 120 с. : іл.
5. Яковенко Р. В. Державне регулювання економіки : конспект лекцій / Роман Яковенко. – Кіровоград : КНТУ, 2012. – 40 с. : іл.
6. Заблоцький Б. Ф. Перехідна економіка : посіб. / Заблоцький Б. Ф. – К. : ВЦ „Академія”, 2004. – 512 с. (Альма-матер).
7. Заблоцький Б. Ф. Розміщення продуктивних сил України : Національна макроекономіка : посіб. / Заблоцький Б. Ф. – К. : Академвидав, 2003. – 368 с. (Альма-матер).

 

 

 

Р. В. ЯКОВЕНКО,

к.е.н., доцент