До спаленого будинку Гонтарєвої та виконання 95-тим кварталом спільно з хором ім. Верьовки пісні про цю подію відношуся негативно, бо вважаю, що за будь-яких обставин все, що знаходиться на території України, складає її національне багатство. Тим більше майно, яке скоріш за все підлягає конфіскації як таке, що набуте шляхом зловживань службовим становищем. А отже, як хто б не ставився до персонажів типу Гонтарєвої, знищувати їхнє майно і кепкувати з того приводу навряд чи вартує.
Що ж до ґвалту про дискредитацію Хору ім. Верьовки, то я б не робив з того Хору фетиша, не представляв би його як одного з національних символів. Численні фольклорні колективи чи, наприклад, такий колектив, як Хорея Козацька, роблять для розвитку і збереження національної культури набагато більше.
І в той же час скажу як професійний правник. Якщо б я розслідував справу пожежі цього будинку, основною версією б у мене був би самопідпал з метою відвернути увагу від розслідування справ про її зловживання, бажання представити ці справи як систематичне переслідування новою владою політичного опонента.
За Гонтарєвою, як і, практично, за всіма чільними представниками минулого режиму, тюрма не те що плаче, а давно ридає гіркими сльозами.