Містечко завагітніла Аркою давно.
Років п’тдесят назад.
Ніхто не пам’ятав від кого, але Містечко точно знала, що то буде Арка.
Папи, постійно не дозволяли Містечку народжувати.
-Потерпи трохи. Казали вони.
-Завігітніла не зрозуміло від кого, а я повинен за все платити? Терпи.
Міщуки бачили як страждає Містечко, жаліли її, та обирали для неї нового Папу, щоб дозволив народити.
Але Папи завжди були вперті.
-Ніт.Грошей нема. Куди рожати? Криза!
-Не везе тобі Містечко с Папами, -жалібно співчувала їй Чавунка.
Чавунка бігала по всьому світу, та багато розповідала Містечку про те, як де хто народжує і Арки, і Мости, і Тонелі, і навіть Метро.
Містечко слухала Чавунку та зітхала. Але вона дуже хотіла саме Арку.
Вона мріяла про неї, у снах бачила яка вона у неї буде гарнюня, як буде за нею приглядувати, як буде прикрашати та пишатися нею…
-У тебе міщуки просто дурні, -казала їй Мануфактура.
-Я стільки років годувала цих міщуків, а вони мене розікрали та кинули. І навіщо Майстри мене тут побудували? Не буде толку, не дадуть вони тобі народити, як і мені…
І тоді Містечко та Мануфактура починали жаліти одна одну.
І тільки один Вокзал казав, що все буде добре.
-Я добре знаю цих міщуків, повір мені, Містечко, народиш ти свою Арку.
Вокзал був добрий та теплий, від нього гарно пахло вугіллям та цементом.
Останнього Папу міщуки обрали якось не зрозуміло. Його наче ніхто і не оберав , а Папою він став.
– Не буде і з цього толку!- Буркнула Мануфактура.
І Містечко засипала себе снігом від печалі.
Більше всіх від того постраждав Папа. Він лаяв міщуків, примушував їх прибирати сніг, але все було марно. Міщуки не хотіли працювати та прибирати. Він роздавав міщукам лопати для прибирання, але вони йому дарували їх назад. І вперто не хотіли нічого робити зі снігом.
І тоді Папа прийшов к Містечку.
-Ну досить вже, засипати себе снігом, ти заважаєш мені, Містечко!
Суворо прикрикнув він на неї.
Папа наблизився так близько до лиця Містечка, що вона відчула, неприємний запах олії та ковбаси.
І тут загуркотіла Чавунка, – Проси Арку, бачиш сам прийшов до тебе.
-Вимагай! -крикнула Мануфактура!
-Давай, прийшов твій час, -загудів Вокзал.
Містечко вже не вірила нікому.
Від несподіванки вона розчуїлася та пустила нюні.
-Арку, я хочу народити Арку,-сказала вона, дивлячись в очи Папі і гірко заридала.
І Папа зрозумів, що буде потоп…
Через деякий час Чавунка принесла добру звістку.
-Містечко, тобі дозволили народити! І пологи буду приймати я! 🙂
Арка з’являлася на світ швидко та весело. Коли все було закінчено, подивитися на Арку прийшов навіть Папа.🙂