Ще раз про так званий “ринок землі” в Україні, а простіше сказати про законодавче оформлення “нашими” парламентарями передачі української землі в руки “наших” і зарубіжних олігархів.
На початку 90-х років ХХ ст., коли був молодим професором я потрапив на одне міжнародне наукове зібрання.
Там ізраїльський професор дуже “аргументовано” доводив поважному зібранню, як то гарно, коли в країни вся земля знаходиться в приватних руках. Ефективність сільськогосподарського виробництва просто зростає до небес. А за ним підтягуються всі інші галузі, навіть чорна металургія.
Українські “лохи” з науковими ступенями з сяючими очима слухали зарубіжне світило.
А я такий-сякий, саркастично посміхався. Коли ізраїльський професор закінчив почали ставити запитання. Встряв і я. Від мене було два запитання.
Перше – чи правда, що ізраїльське сільське господарство найефективніше у світі?
Професор радо погодився.
Друге запитання – а яка частина ізраїльської землі приватизована.
Професор знітився і став щось бурмотіти незрозуміле.
А справа в тому, що в Ізраїлі при суперефективному сільському господарстві всі землі належать державі. І найефективніше воно в тих країнах, де земля належить державі, а вона її здає в оренду фермерам і строго слідкує, щоб вони ефективно вели на ній господарство. Якщо вони не справляються оренда відміняється.
Все останнє облуда і брехня “для дурних”.