Про зустріч світів
Конференція. Зал повний інвесторів. Доповідає представник Нафтогазу. Показує, що населенню Нафтогаз змушений продавати газ нижче за ринкову ціну. І це дорого обходиться кожному платникові податків. Хоча, звичайно, не так дорого, як в 2013 році. Але поки дорого. І тут руку піднімає один інвестор і задає питання. «А навіщо держава дотує всіх, чому не переведе усіх на адресну допомогу. Адже це правильно і ніхто не буде проти».
Завіса
Ось як пояснити розумній і раціональній людині, яка не дивиться український телевізор, чому держава цього ще не зробила?
Ось як пояснити раціональній і розумній людині, що дуже багато людей проти? Проти того, щоб розумно витрачати гроші платників податків і не витрачати їх на підтримку багатих? При тому, що всі в залі, абсолютно всі інвестори, готові підписатися під розумністю цього питання. І немає людини, яка могла довести, що низькі ціни на газ можуть бути корисні для економіки. І всім їм треба пояснювати, що це українська загадкова економічна душа.
Це ж треба починати пояснювати з 1917 року. І часу не вистачить. Як пояснити, що частина політиків називає субсидії образою простого народу. І кажуть, що платити субсидії – це принижувати людину. При цьому, чомусь, продавати людині дешевий газ не є його приниженням. А субсидія – одразу приниження.
Як пояснити, що більша частина противників ринкових цін на газ використовує аргумент про те, що на високих цінах на газ наживаються олігархи, в той час як населенню газ продає тільки державна компанія Нафтогаз. І цей газ, який вони продають, складається здебільшого з видобутого ж державною компанією блакитного палива. А частина ще імпортується. І де тут олігархи? І так, в українських політиків і українських бізнесменів є компанії з видобутку газу і ці компанії набагато легше отримують ліцензії, ніж державна компанія. Але газ, видобутий цими компаніями продається в сегменті промислових споживачів. І не має ніякого стосунку до цін на газ для населення. Адже «нема дурних» продавати газ нижче за ринок. І навіть коли Нафтогаз проводив тендери, припустивши, що можна ж купити у місцевих виробників, а не імпортувати, ніхто з них не прийшов з конкурентною ціною. І в цьому самому сегменті промислових споживачів працює чистий ринок і немає ніякої монополії. А монополія, проти якої виступають так люто, є тільки в сегменті населення, тому що ніхто не хоче конкурувати з Нафтогазом за право продати свій товар дешевше за ринок. Зруйнувати цю монополію треба. І єдиний здоровий спосіб – зробити ціни для населення ринковими.
Як пояснити, що противники ринкових цін кричать про те, що не можна робити ринковими ціни на газ, поки немає ринкових зарплат? І порівнюють ціну, яку платять українці і німці, забуваючи при цьому, що порівнюють оптову ціну в Німеччині, з кінцевою ціною для споживача в Україні. І не бажаючи розповідати про те, скільки насправді платить кінцевий споживач в Німеччині за газ і те, що ця ціна в рази перевищує номінальну вартість газу для німецької промисловості. І забуваючи про те, що зарплати завжди ринкові. І щоб зарплати зросли, то повинні прийти спочатку інвестиції. А інвестиції не приходять в тому числі тому, що економіка ще не декомунізована. І що поки немає ринку, поки держава витрачає гроші дотуючи всіх, в тому числі багатих, ці гроші не йдуть на інші потрібні речі. На інфраструктуру, що сприяє зростанню економіки. На капітальні інвестиції, що теж сприяє зростанню економіки і як результат, зростання зарплат. І поки у вас не буде ринкових цін, у вас не буде й ефективної економіки. І поки у вас не буде ефективної економіки, тобто недореформованої економіки, у вас ніколи не буде інвестицій. Не буде інвестицій – не буде високих зарплат. І українці продовжать залишатися найбіднішими на континенті, з ринковим рівнем цін на абсолютно всі товари, крім газу. Навряд чи варто доводити, що це невигідно.
Як пояснити, що ціни на всі товари в Україні вже ринкові і де-факто встановлені за імпортним паритетом (бензин, зерно і т д), крім газу. Що в ньому святого? І те, що майже всі найбільші капітали в Україні були зароблені саме на різниці цін на газ навряд чи сподобається розумній людині. Особливо якщо ця людина – фінансист з Лондона і намагається розібратися в хитросплетіннях українських реалій. І він може зрозуміти корупційний інтерес політиків зберігати різницю в цінах на газ, але йому не дано зрозуміти, чому інші люди, які не сидять на цьому потоці, продовжують боротися з ринковим ціноутворенням на один з товарів.