Article Information
- Author,Олеся Жигалюк
- Role,ВВС News Україна
На тлі нових спроб США відновити переговори між Києвом і Москвою західна преса намагається відповісти на питання: чому війну, яка приносить величезні втрати обом сторонам і все сильніше зачіпає інтереси інших країн, досі не вдається зупинити?
“Усі хочуть закінчити війну, але не можуть домовитись, як саме”
Професор міжнародних відносин Гарвардського університету Стівен М. Волт у статті для Foreign Policy пише, що за ці роки практично всі учасники конфлікту бодай у чомусь помилилися.
Володимир Путін розраховував завершити війну за кілька днів. Адміністрація Джо Байдена переоцінила ефективність санкцій, а українське керівництво помилилося з літнім контрнаступом 2023 року.
Дональд Трамп, зі свого боку, казав Володимиру Зеленському, що в нього “не ті карти”, і закликав Київ погодитися на невигідну угоду.
Водночас підтримка Європи, українські військові розробки та опір українців дозволили Києву змінити ситуацію на фронті. Але, судячи з усього, із наближенням зими військова удача знову схиляється на бік Москви, зазначає Волт.
За його словами, Росія та Україна опинилися в стані “болісного тупика”, коли жодна зі сторін не здатна нав’язати іншій свою волю, але обидві продовжують зазнавати значних втрат.
Для України це особливо складно через менші територію, населення та військово-промислові можливості. Водночас зовнішня підтримка та рішучість захищати власну землю дозволили Києву протриматися у війні набагато довше, ніж очікували багато спостерігачів.
Волт також звертає увагу на ще одну закономірність затяжних конфліктів – сторони створюють нову, смертоноснішу зброю, розширюють перелік цілей і все більше залучають до війни треті країни.
Одні беруть участь безпосередньо – наприклад, північнокорейські військові, які воюють на боці Росії. Інші допомагають опосередковано – фінансово, військово або розвідданими, як це роблять США та ЄС, підтримуючи Україну.
Російські атаки в “сірій зоні” проти європейських країн – які, на думку автора, мають змусити Європу відмовитися від підтримки України – також є формою ескалації.
І тут виникає парадокс: на думку автора Foreign Policy, продовження війни вже не відповідає інтересам практично нікого.
Чим довше тривають бойові дії, тим більших втрат зазнає Україна і тим гіршими стають її довгострокові перспективи, зокрема можливість повернути окуповані території.
Росія також платить високу ціну. Волт вважає, що внаслідок війни вона ризикує стати слабшою та ще більше залежати від Китаю.
Європа витрачає все більше коштів на підтримку України, а США стикаються з економічними та політичними наслідками війни.
Натомість затягування конфлікту, на думку Волта, найбільше вигідне Китаю: війна відволікає увагу США та Європи, зберігає напруженість між Заходом і Москвою, а також створює політичний ресурс для деяких ультраправих популістських рухів.
І саме тут виникає головне питання: якщо завершення війни відповідає інтересам такої кількості сторін, чому досі ніхто не зміг створити механізм, який реально дозволив би її припинити?
Вашингтон між двома помилками
Волт вважає, що найбільші можливості для посередництва мають США.
Вашингтон може використати військову допомогу Україні, економічну підтримку та санкції проти Росії як важелі тиску.
Однак, на думку автора Foreign Policy, американська політика була непослідовною: за Джо Байдена Вашингтон переважно підтримував Київ, тоді як за Дональда Трампа тиск значно сильніше змістився на Україну.
Волт пропонує зменшити можливості Росії продовжувати війну та водночас посилити оборонну підтримку України.
При цьому він пропонує не наполягати на майбутньому вступі України до НАТО, але зберегти перспективу членства в ЄС і право України мати достатньо сильні збройні сили, здатні стримати новий напад Росії.
Питання конкретної лінії кордону, на його думку, має стати предметом переговорів.
Сам Волт, однак, визнає, що не впевнений у реалістичності такої домовленості.
Чи справді Кремлю потрібен Донбас?
Тут позиція Atlantic Council помітно відрізняється від логіки Волта.
Редактор UkraineAlert Пітер Дікінсон пише: складність полягає передусім у тому, що сторони можуть по-різному розуміти сам предмет переговорів.
Якщо для Вашингтона це – скільки території Україна готова віддати заради припинення війни, то для Кремля, як стверджує автор Atlantic Council, йдеться про значно більше – про майбутнє самої української держави та її орієнтацію на Захід.
Тому навіть значна територіальна поступка може не стати для Кремля остаточним рішенням.
Володимир Зеленський, виступаючи в ООН, заявив: “Він знову дасть зрозуміти всьому світу, що навіть нашої Донецької області йому недостатньо. Він хоче більше наших міст – Одесу, Харків, Дніпро та інші”.
А в інтерв’ю CBC News Зеленський сказав: “Путіну не потрібні додаткові кілометри, йому потрібна Україна. Йому потрібно, щоб Україна була частиною Росії”.
Свіжі дані з фронту додають до цієї дискусії важливий фактор – ціну продовження війни.
За даними Генерального штабу ЗСУ, 27 вересня російські сили, за українською оцінкою, втратили близько 2090 військовослужбовців.
Міністерство оборони України назвало це найбільшими добовими втратами російських сил за цей період.
Про рекордний рівень втрат також ішлося в оцінці британської розвідки, яку наводило британське Міністерство оборони.
Сигнал Москві від Вашингтона
На цьому тлі важливим є епізод, про який пише німецьке видання FAZ.NET.
Міністр закордонних справ Німеччини Йоганн Вадефуль уперше від початку повномасштабного вторгнення зустрівся з Сергієм Лавровим. Розмова в Нью-Йорку тривала близько 20 хвилин.
За даними видання, Вадефуль закликав Москву “залишити небезпечний шлях ескалації щодо Німеччини, Європи та НАТО”. Він також заявив, що російські гібридні атаки не змінять рішучості Німеччини підтримувати Київ.
Ще важливіший сигнал, за даними F.A.Z., надійшов з Вашингтона.
Високопоставлений дипломат, знайомий з інформацією, яку ЦРУ передало західним партнерам після візиту директора відомства Джона Реткліффа до Москви, повідомив, що метою поїздки було донести до російської сторони оцінку американської розвідки: Росія програє війну.
Йдеться при цьому не стільки про ситуацію на фронті, скільки про економіку.
За словами джерела, економіка РФ зрештою може обвалитися – так само, як це сталося з Радянським Союзом наприкінці холодної війни.
Одночасно Москві дали зрозуміти, що американська політика щодо України надалі формуватиметься з урахуванням цієї оцінки.
Іншими словами, Путін не повинен розраховувати на те, що Трамп у якийсь момент просто відмовиться від підтримки Зеленського.
А поки дипломатія намагається знайти точку компромісу, головне питання переговорів залишається незмінним: як переконати Москву, що продовжувати війну для неї менш вигідно, ніж погодитися на домовленість.