За рік до Конотопа гетьман мало не створив зовсім іншу Європу — з Україною як рівноправною третьою державою.
Уявіть союзну державу з трьох рівноправних частин — Польщі, Литви й України, — підписану ще 1658 року. Це не фантазія. Це реальний, ратифікований документ, про який сьогодні мало хто пам’ятає.
16 вересня 1658 року під містечком Гадяч гетьман Іван Виговський (наступник Богдана Хмельницького, про смерть якого ми писали раніше) підписав з Річчю Посполитою угоду, що завершувала десятирічну українсько-польську війну. Гадяцький договір передбачав перетворення Речі Посполитої на конфедерацію трьох рівноправних частин: Корони Польської, Великого князівства Литовського та нового суб’єкта — Великого князівства Руського на чолі з гетьманом.
Умови договору були безпрецедентними для свого часу: Україна отримувала статус окремої держави з власним судом, монетною системою, довічним гетьманством, а православні здобували юридичну рівність із католиками — на найвищих щаблях влади Речі Посполитої мали засідати представники всіх трьох частин. Активну роль у виробленні умов з українського боку відіграв Юрій Немирич — освічений шляхтич, який навчався в Оксфорді й Кембриджі та привніс у документ ідеї європейського конституціоналізму.
⚠️ Договір так і не запрацював повною мірою. Промосковськи налаштована частина козацької старшини й рядового козацтва сприйняла угоду як “продаж України полякам” — на цій хвилі невдоволення 1658-1659 років спалахнули повстання проти самого Виговського. Річ Посполита, зі свого боку, теж не поспішала виконувати найважливіші пункти договору — сейм ратифікував угоду з суттєвими урізаннями порівняно з оригінальним текстом, зокрема суттєво скоротивши козацький реєстр.
Показово, що вже за рік, у червні 1659-го, саме військо Виговського здобуло знамениту перемогу під Конотопом (про яку ми писали на початку літа) — тобто спроба зближення з Польщею й воєнна перемога над Москвою відбувались практично одночасно, в одного й того самого гетьмана. Але внутрішній розкол козацтва виявився сильнішим за обидва досягнення: вже в жовтні 1659 року Виговський зрікся булави й виїхав до Речі Посполитої, а новим гетьманом обрали Юрія Хмельницького, який невдовзі повернув Гетьманщину назад під московський протекторат.
Цікавий факт:
Оригінал Гадяцького договору не зберігся — документ відомий лише в копіях з архівів України, Польщі та Росії, кожна з яких може мати незначні текстові розбіжності, що ускладнює остаточну текстологічну реконструкцію угоди.
Висновок із прив’язкою до сьогодення:
Гадяцький договір — приклад того, як реалістичний шанс на принципово іншу, рівноправнішу модель державності програв внутрішньому розколу суспільства, а не зовнішньому супротивнику — сюжет, який перегукується з багатьма іншими розвилками української історії, які ми розглядали це літо.
Запитання для аудиторії:
Як гадаєте, чи мав Гадяцький договір реальний шанс запрацювати повною мірою, чи розкол козацтва робив це неможливим за будь-яких обставин? 👇