Український інформаційний простір сколихнув новий масштабний епізод викриття високорівневої корупції від детективів НАБУ та прокурорів САП.
У межах спецоперації під кодовою назвою «Феміда» правоохоронці розплутали складну багаторівневу схему силового та юридичного захоплення комерційної нерухомості й ліквідних активів вітчизняних підприємств. Замість відкритого ринку чи правового захисту права власності перед суспільством постала картина системного використання владних кабінетів, де потрібні рішення вибивалися через Офіс Президента України, тиск на Міністерство юстиції та куплені вердикти господарських суддів.
Матеріали справи виявилися надзвичайно чутливими для політичної верхівки, адже в них фігурують одразу двоє колишніх високопосадовців з вулиці Банкової, які безпосередньо курували судовий напрям держави.
Йдеться про Андрія Смирнова, якому раніше інкримінували незаконне збагачення та пропозицію хабаря, та його наступницю на посаді заступниці керівника ОП Ірину Мудру, яка вже отримала офіційну підозру в межах «Феміди» й перебуває під вартою. Такий тандем кураторів демонструє не просто поодинокі зловживання, а небезпечну спадковість неформального контролю за судовою вертикаллю, яка переходила від одного посадовця до іншого.
Під час судових засідань у Вищому антикорупційному суді прокурори САП оприлюднили перехоплені аудіозаписи розмов ключових фігурантів схеми — скандально відомого забудовника та екснардепа Максима Микитася й бізнесмена Василя Астіона. Ці записи вражають своєю буденністю: учасники картелю обговорюють суддів, наче підлеглих найманих працівників, торгуються за блокуючі ухвали та координують штучні банкрутства компаній, чиї активи оцінюються у сотні мільйонів гривень.
Особливу увагу слідство зосередило на ролі окремих суддів, які за вказівками згори або заради власного кар’єрного зростання ухвалювали неправосудні рішення чи намагалися впливати на своїх колег. Оприлюднені матеріали проливають світло на дві яскраві персоналії суддівського корпусу — Павла Горбасенка та Анатолія Івченка, чиї дії стали наочним прикладом того, чому реальна судова реформа залишається питанням виживання держави.
Читайте також: Мережева держава в державі: як операції «Форест Гамп» та «Феміда» розкрили симбіоз Банкової, рейдерів та купленого правосуддя
Кар’єра в обмін на лояльність – феномен Павла Горбасенка на плівках детективів
Колаж: DEJURE
Суддя Північного апеляційного господарського суду Павло Горбасенко вже давно перебував у фокусі уваги громадських активістів та журналістів-розслідувачів. Ще під час проходження кваліфікаційного оцінювання Громадська рада доброчесності звертала увагу на сумнівне походження його капіталів: суддя пояснював свій перший мільйон фантастичним продажем цінних паперів у банку вдесятеро дорожче за ціну купівлі того ж дня, а його батько заробив на схожих дивних операціях ще близько 600 тисяч доларів. Попри повну невідповідність офіційних доходів таким фінансовим операціям, Горбасенко не просто зберіг мантію, а й зумів виграти конкурс до столичного апеляційного суду.
Плівки спецоперації «Феміда» показують реальну ціну такого успішного кар’єрного стрибка. В одній із зафіксованих розмов Василь Астіон детально переповідає Микитасю спроби вплинути на суддю Господарського суду Київської області Сергія Наріжного.
Схема виглядала просто: колишній заступник голови ОП Андрій Смирнов зв’язався з Горбасенком, аби той приїхав до Наріжного, з яким мав гарні стосунки, і виконав пряме завдання: «Паша, дивись, це питання контрольне. Ти маєш цього нехорошого чоловіка вгамувати». Коли ж Наріжний відмовився підігравати та виніс законну ухвалу, що заважала рейдерам, фігуранти просто залучили хакерів, які видалили документ із судового реєстру та створили фальшивку протилежного змісту.
Поведінка самого Горбасенка щодо кураторів у владі на записах описується з нечуваним цинізмом. Коли Ірина Мудра прямо цікавилася в Микитася, чи «підкупили» суддю, той запевняв її, що Горбасенко повністю контрольований, зобов’язаний посадою і готовий «стати на коліна та присягнути на вірність». Астіон же висловився ще відвертіше: «Вважай, що він її [Мудрої] раб і наш з вами разом».
В обмін на повну керованість та потрібні вердикти в апеляційній інстанції чиновниця мала посприяти його призначенню. 19 лютого Микитась упевнено заявив, що у вівторок «вона його випустить», і дійсно — у вівторок, 24 лютого, з’явився указ Президента про призначення Горбасенка суддею Північного апеляційного господарського суду.
Апетити судді та його кураторів не обмежувалися власними справами. Згідно з матеріалами розслідування, Горбасенко брав активну участь в обговоренні кадрових призначень до Вищого антикорупційного суду, застерігаючи фігурантів щодо переходу судді ВАКС Катерини Сікори до Апеляційної палати.
Микитась відкрито вимагав через Мудру прискорити розгляд справ проти своїх колишніх соратників Якусевича та Майбороди у потрібному руслі, розраховуючи використати адміністративний важіль посадовиці ОП, яка відповідала за підготовку президентських указів про призначення суддів.
Читайте також: «Всюди заїдеш, крім НАБУ»: оприлюднено нові плівки про розцінки у владних корупціонерів на суди, хакерів та жах перед НАБУ
Рейдерство «Будмонтажсервісу» – від хакерського злому до штучного банкрутства
Друга масштабна сюжетна лінія операції «Феміда» розкриває класичну технологію захоплення великого будівельного бізнесу із залученням ручного правосуддя. Жертвою атаки стала компанія «Будмонтажсервіс І» (БМС), активи якої слідство оцінило у 248,5 мільйона гривень.
Проте рейдерів цікавили не лише матеріальні потужності підприємства: БМС мала чинне судове рішення щодо стягнення 109 мільйонів гривень з консорціуму «Укргідроенергобуд», а кінцевою метою організаторів було встановлення повного контролю над усім енергобудівельним консорціумом.
Захоплення відбувалося у два паралельні етапи. Спочатку рейдери намагалися фізично змінити власника: сфальсифікували документи про передачу 100% корпоративних прав від законного засновника Олександра Шевчука на підставну особу, а згодом — прямо на особистого охоронця Максима Микитася.
Для легалізації цієї оборудки залучені хакери здійснили несанкціоноване втручання в електронні кабінети державних реєстраторів. Проте, розуміючи хиткість прямої підробки, організатори паралельно запустили схему фіктивного банкрутства, яка мала намертво заблокувати повернення бізнесу законному власнику.
Підґрунтя для судової атаки створили штучно: 1 листопада 2025 року з’явився фіктивний договір на надання консалтингових послуг між БМС та сумнівною фірмою з Сум, за яким у будівельного гіганта нібито утворився сміховинний борг у 843 тисячі гривень.
Саме цю суму рейдери використали для подання позову про неплатоспроможність. Логіку процесу цинічно пояснив сам Микитась на перехоплених аудіозаписах: «Коли ми відкриємо банкрутство, там усе до одного місця буде. Нам усе вже буде до одного місця». Призначений кишеньковий арбітражний керуючий мав перебрати всі активи, нівелюючи будь-які записи в державних реєстрах.
Щоб гарантовано потрапити на лояльного служителя Феміди, організатори пішли на маніпуляцію системою авторозподілу: 19 січня 2026 року вони подали до Господарського суду Києва три абсолютно ідентичні заяви. Розрахунок спрацював ідеально — одна зі справ потрапила до судді Анатолія Івченка, якого учасники схеми у телефонних розмовах радісно називали своїм перевіреним «дружбаном».
Читайте також: Операція «Форест Гамп»: як мережева корупція підім’яла державний банк задля порятунку «своїх»
Три судді, три заяви та персональний вибір Анатолія Івченка
Колаж: DEJURE
Епізод із трьома клопотаннями про банкрутство БМС став унікальним практичним експериментом, який наочно продемонстрував, як різні судді діють у абсолютно однакових правових обставинах. Суддя Павло Чеберяк миттєво виявив спробу маніпуляції авторозподілом через клонування позовів і повернув заяву назад без розгляду.
Інший суддя, Леонід Омельченко, призначив відкрите засідання, викликав обидві сторони, детально вивчив документи й категорично відмовив у відкритті банкрутства, прямо вказавши в ухвалі: заявник не надав жодного фактичного підтвердження того, що консалтингові послуги взагалі надавалися.
Поведінка «дружбана» Анатолія Івченка виявилася діаметрально протилежною. Суддя повністю проігнорував явні маніпуляції з розподілом, не викликав на засідання представників сторін і одноосібно виніс ухвалу про відкриття провадження. Ба більше, цією ж постановою Івченко на два місяці наклав повну заборону на ліквідацію, реорганізацію чи будь-яке відчуження майна БМС. Упродовж усього цього часу суддя навіть не спробував перевірити реальність існування боргу, попри офіційні клопотання законного власника про проведення експертизи.
Читайте також: САП назвала всіх фігурантів справи про легалізацію 150 млн грн для застави Галущенку (СПИСОК)
Злочинну схему вдалося зруйнувати лише завдяки активному опору власника підприємства Олександра Шевчука, який звернувся із заявою до антикорупційних органів. Після початку кримінального провадження рейдери змушені були поспіхом відкликати свою заяву, і 25 березня Івченко припинив розгляд. Уже в травні 2026 року «Будмонтажсервіс І» уклав законну мирову угоду з консорціумом «Укргідроенергобуд» на суму 48 мільйонів гривень, яку підписав легітимний керівник компанії.
Ця історія є наочною ілюстрацією того, що судова реформа в Україні — це не абстрактні політичні дискусії, а питання економічної безпеки кожного громадянина та бізнесу. Коли двоє суддів виконують свої обов’язки за законом, рейдерська атака захлинається на старті; коли ж у справу вступає один заангажований посадовець, законні власники опиняються на межі повної втрати майна.
Матеріали спецоперації «Феміда» мають стати прямим приводом для негайного реагування Вищої ради правосуддя, яка зобов’язана дати жорстку юридичну та дисциплінарну оцінку діям зафіксованих на плівках суддів, очистивши систему від кишенькових виконавців.
—
За матеріалами публікацій Фундації DEJURE