Поки європейські столиці підраховують запаси снарядів, а військові аналітики моделюють потенційні лінії фронту, НАТО перебудовує свою стратегію стримування. А чи готовий Альянс до прямого зіткнення з Росією? Чи здатна бюрократична машина Брюсселя діяти на випередження, а не лише реагувати на кризи?
Про це Укрінформ поговорив з однією із найвпливовіших німецьких експерток у сфері безпеки – Штефані Бабст. Протягом понад 20 років вона працювала на керівних посадах у структурах НАТО. У 2012–2020 роках Бабст очолювала Групу стратегічного прогнозування (Strategic Foresight Team) НАТО, тоді її цивільно-військова команда консультувала генерального секретаря Альянсу та голову Військового комітету щодо стратегічних ризиків і потенційних кризових ситуацій. У 2006–2012-х Бабст працювала заступницею помічника генерального секретаря НАТО з питань публічної дипломатії.
В інтерв’ю вона дає оцінку новому плану НАТО щодо відбиття можливої російської агресії, аналізує слабкі місця в оборонних планах та пояснює, чому напівзаходи більше не працюють.
НАТО РОБИТЬ УСЕ МОЖЛИВЕ, АБИ УНИКНУТИ ПРЯМОГО ЗІТКНЕННЯ З РОСІЄЮ
– За повідомленням німецького видання Bild, НАТО нібито розробило план дій на випадок нападу Росії (NATO Land Warfighting Concept). Основними цілями Альянсу в такому сценарії визначено зупинку російського наступу та значне послаблення її військового потенціалу. Що ви думаєте про такий план загалом?
– Чи пам’ятаєте ви хоч один момент під час Холодної війни, коли Альянс прагнув опублікувати свої детальні сценарії оборони та плани навчань, щоб справити враження на Радянський Союз? Я – ні.
Стримування, за великим рахунком, ґрунтується на одній головній логіці: переконливо запевнити супротивника, що ви маєте як політичну волю, так і достатні військові потужності для захисту від будь-якої можливої атаки. Немає потреби надавати ворогу більше інформації, не кажучи вже про детальні військові плани того, як ви будете реагувати на потенційні сценарії.
Я можу лише здогадуватися, чому автори «Концепції сухопутних бойових дій» вирішили оприлюднити її. Можливо, вони вбачають у цьому частину когнітивної війни НАТО або ж кампанію з інформаційних операцій.
Однак, що більш важливо, я ніколи не вірила і досі не вірю, що Росія нападе на одну з країн Балтії із застосуванням звичайних збройних сил. Кремль має достатньо «боєприпасів» у своєму гібридному інструментарії, щоб дестабілізувати наші країни зсередини.
Чесно кажучи, обговорення запропонованої концепції в публічному просторі не має для мене особливого сенсу. Для мене цілком очевидно, що НАТО робить усе можливе, аби уникнути прямого військового зіткнення з Росією. Я не бачу, щоб цей підхід змінився найближчим часом.
Читайте також: Тридцятирічні дипломатичні помилки Заходу та Збройні Сили України як єдина реальна гарантія безпеки Європи
– Альянс, мовляв, не має наміру приховувати свої плани, вважаючи, що відкритість щодо потенційної відповіді може посилити стримування та змусити Росію усвідомити наслідки можливого нападу на країну НАТО. Але хіба ми не бачили, що Москва часто діє всупереч будь-якій логіці?
– Дозвольте мені відповісти на ваше запитання загальним спостереженням: якби зусилля НАТО зі стримування Росії були залізними та переконливими, Москва не наважилася б відправляти дрони з вибуховими пристроями до аеропорту Лейпцига. Вона б не наважилася запускати ракети через територію Румунії та Польщі. Вона б не відправляла свій «тіньовий флот» через Балтійське море.
Це правда, що оборонна позиція та стримування НАТО на східному фланзі все ще настільки переконливі, що Путін не розглядає можливість повномасштабного військового нападу на одного із союзників, але також правда й те, що він просто не має військових потужностей для відкриття другого великого фронту.
Я веду до того, що загальна стратегія стримування НАТО явно має певні слабкі місця.
Величезна проблема полягає в тому, що союзники по НАТО є жахливо передбачуваними. Вони навіть не спробували змусити Путіна губитися в здогадках щодо їхніх наступних кроків або здивувати його. Вони навіть не випробували концепцію стратегічної невизначеності щодо Росії. Зрештою, такий підхід значно полегшує Кремлю просування до своєї мети – підкорення України та дестабілізації країн НАТО та ЄС.
НІ НАТО, НІ ЄС НЕ РОЗРОБИЛИ ЦІЛІСНОГО ПІДХОДУ ДО РОСІЙСЬКОЇ ГІБРИДНОЇ ВІЙНИ
– Але з огляду на те, що в деяких країнах НАТО все ж припускають, що Росія може піти на пряму конфронтацію з НАТО, чи будуть держави-члени готові передати або продати Україні критично важливе озброєння (протиракетне), якого вона терміново потребує?
У союзників немає чіткої, узгодженої лінії щодо того, що робити з Росією в майбутньому
– Якби Україна була повноправним членом НАТО або хоча б «Коаліції охочих» на кшталт Об’єднаних експедиційних сил (JEF), ваше запитання було б недоречним, чи не так?
Але союзники по НАТО, ймовірно, не запросять Україну до своїх лав найближчим часом. У союзників немає чіткої, узгодженої лінії щодо того, що робити з Росією в майбутньому. Це, на мій погляд, велика помилка.
Стратегічним центром тяжіння Європи є Україна. І це не зміниться в майбутньому. Тож чим швидше Європа інтегрує свої сили з українськими, тим краще.
– Ну, в тому, що гібридна війна Росії проти Заходу вже триває, навряд чи хтось зараз сумнівається. Чи допоможе стримати Росію лише реагування на її дії, чи не було б мудрішим діяти на випередження?
– Ні НАТО, ні ЄС не розробили цілісного підходу до гібридної війни Росії. Країни-члени досі розглядають кожен окремий інцидент як ізольовану подію. І вони досі уникають розгляду наступальних контрзаходів, наприклад, у кіберпросторі.
Що потрібно обом організаціям, так це інтегрований механізм планування стійкості та проведення навчань. Наші засоби та процедури проти гібридних атак Москви повинні плануватися та проходити стрес-тести так само, як ми робимо це з нашими військовими потужностями.
Цикл оборонного планування НАТО добре налагоджений. Нам потрібен подібний механізм, якщо ми хочемо захистити нашу критичну інфраструктуру від кібератак, дезінформаційних кампаній та актів саботажу. В ідеалі НАТО та ЄС мають створити такий механізм спільно.
Читайте також: Глибокі німецькі ілюзії про природу російського імперіалізму на тлі прифронтового спокою Андреаса Умланда
– Довгий час точилися розмови про те, як зробити європейську безпеку «захищеною від Трампа» (Trump-proofing). Чи справді європейські лідери усвідомили зрештою реальність того, що вони не можуть вічно покладатися на американську ядерну та конвенційну парасольку?
Нашою головною метою має бути розвиток спільного європейського оборонного ринку
– На жаль, європейці не можуть навіть домовитися про спільну відповідь на безглузду анкету, яку Пентагон надіслав їм кілька тижнів тому, щоб змусити їх зробити «заяви про лояльність» на підтримку Трампа. Це смішно. Вони повинні були б колективно відправити цю анкету назад Гегсету (міністр оборони США Піт Гегсет, – ред.) і сказати йому, щоб він забирався до біса.
Що стосується оборонних зусиль Європи: європейці запустили численні амбітні ініціативи та спільні проєкти; деякі країни-члени готові витрачати багато грошей на нове оборонне обладнання та системи озброєнь. Це добре.
Але нашою головною метою має бути розвиток спільного європейського оборонного ринку. Ми все ще далекі від цього, тому що окремі країни продовжують дбати передусім про свої національні оборонні компанії. Хоча ми і витрачаємо більше на оборону, ми не обов’язково витрачаємо гроші наших платників податків розумніше.
У НАС Є БІЛЬШЕ ВАРІАНТІВ, АНІЖ ПРОСТО СПОСТЕРІГАТИ
– Раніше ви пропонували «неортодоксальні військові рішення» для України, припускаючи, що західним країнам, можливо, врешті-решт доведеться відправити свої війська або створити зони безпеки. Наші партнери не готові розгортати таку місію до заморожування конфлікту, і, схоже, ця готовність дедалі слабшає, а перспектива виборів у низці країн може не додати оптимізму Україні. Чи не так?
– Я стурбована прийдешньою осінню та зимою. Росія намагатиметься знищити важливі економічні артерії в Україні. Вона цілитиметься в економічні коридори, енергетичні та водні мережі, намагатиметься перешкодити розподілу продовольства; все це спрямовано на послаблення економічного стану України та її військового і цивільного опору. Якщо Росія не зможе досягти значного прогресу на полі бою, вона цілитиметься у великі міста України. План такий.
Я виступаю за створення Спільної зони повітряної охорони (Joint Air Protection Zone) над такими містами, як Київ, Харків, Одеса та Львів. Члени Коаліції охочих могли б спільно з Повітряними силами України перехоплювати російські дрони та ракети. Вони могли б патрулювати небо над цими містами бойовими літаками та використовувати засоби радіоелектронної боротьби та протиповітряної оборони, щоб запобігти знищенню цих міст Росією та вбивству ще більшої кількості українців ракетами та дронами. Спільна зона повітряної охорони, безсумнівно, здивувала б Путіна. І це було б потужнішим сигналом для нього про те, що оборона України стала нашою обороною.
Я маю на увазі, що у нас є більше варіантів, аніж просто спостерігати здалеку.
Читайте також: Чудо, яке міняє світ – Бог дає силу, Україна стоїть
– Останнім часом ми бачимо величезну ескалацію війни з обох сторін. Дехто вже називає це «війною міст». Який ваш прогноз на найближчі тижні та місяці?
Ми – Захід та Україна – повинні змінити стратегічну динаміку щодо Росії
– Метою Путіна залишається підкорення України та знищення її демократичної основи. Якби тільки Президент Зеленський і вся Верховна Рада впали за одну ніч – це, я впевнена, залишається найбільшою мрією Путіна. Фрагментована, економічно слабка та політично поляризована Україна є одним із головних його бажань.
Гадаю, він уже дійшов висновку, що не може демілітаризувати Україну чи виграти війну. Тому він почав пробувати інші засоби. Маючи на увазі його логіку, Росія вже кілька разів ескалувала свою війну агресії проти України.
Я неодноразово стверджувала, що ми – Захід та Україна – повинні змінити стратегічну динаміку щодо Росії. На жаль, у Берліні, Парижі та Лондоні немає достатньої політичної волі. Але в Європі є інші люди, які мають чіткіше бачення. Якщо зробити Україну повноправним членом Об’єднаних експедиційних сил та спонукати Канаду, Польщу, Німеччину та інші європейські країни приєднатися, це стало б корисним кроком уперед для зміцнення оборонної позиції Європи та функціонування без підтримки США.
І наостанок: метою Путіна давно є дестабілізація та послаблення європейських країн ізсередини. Він почав робити це близько 15 і більше років тому з цілеспрямованої кампанії з дезінформації та підтримки мережі правого популізму. Слід визнати, що він зміг здійснити багато втручань у наші суспільства. Тому що ми дозволили йому це зробити.
—
Ольга Танасійчук, Прага; опубліковано у виданні УКРІНФОРМ