На новій порції “плівок НАБУ” – там, де Офіс Президента України рейдерив коштовну нерухомість столиці – є одна деталь, яку я все ніяк не міг зрозуміти: яким боком до цих цілком “посадових” злочинів якісь там “хакери”. Знаючі люди пояснили мені (дякую), але воно досі не вкладається у голові. Тому про все по порядку.
У нас доступ до різноманітних електронних реєстрів мають надзвичайно багато організацій: суди, правопохеронні органі, нотаріуси, органи місцевого самоврядування. Деякі реєстрі взагалі є відкритими для усіх бажаючих, у тому числі для онлайн-сервісів. Чи правильно це (особливо під час війни), чи ні – питання дискусійне насправді. З одного боку у нас зовнішній смертельний ворог – росія, а з іншого – не менш смертельний ворог внутрішній – корупція. Але сьогодні не про це.
Так от, станом на кінець 2025 в Україні зареєстровано більше 5800 нотаріусів. Кожен з них має право доступу до реєстрів, у тому числі може вносити в них зміни. Зі своїх особистих комп’ютерів, які вони купують за власні гроші і самі несуть відповідальність за їхню кібербезпеку.
Відповідно, серед тих 5800 обов’язково знайдуться кілька сотень (а то й тисяч), які чхати хотіли на кібербезпеку – або вважають “та я все знаю про хакерів, зі мною таке не станеться”. І тому без вагань клікають на сумнівні посилання, отримані від незнайомців – після чого злочинці отримують повний контроль за робочою станцією такого нотаріуса. І можуть “вносити зміни до реєстрів” – нібито від їх імені. А самі нотаріуси можуть (з корисливих мотивів) “не помічати”, що хтось від їх імені вчиняє якісь протиправні правочини. А можуть й дійсно не помічати – лохи є в усіх верствах, і серед нотаріусів також.
Звісно, жертва такої оборудки може вчасно помітити що його житло чи фірма раптом зранку стала належати комусь іншому. У такому разі звертаються до Мінюсту з вимогою відмінити таку незаконну реєстраційну дію. А Мінюст може почати дууууже дооовге розслідування, на кілька тижнів чи місяців. А майно за першу добу перепродають тричі, і вже четвертий покупець вважатиметься “добросовісним” – тобто забрати назад вкрадене вже буде майже нереально. Навіть коли/якщо цю реєстраційну дію зрештою визнають незаконною.
І чесно, я був шокований, що такі схеми досі не тільки існують, але й “кришуються” державою та правопохеронцями: попри існування дуже непогано укомплектованих кіберполіції та кібердепартаменту СБУ. Які завзято полюють на онлифанщиць та блюдуть моральність суспільства переглядаючи тисячі годин порно (з “контрольними закупками”, звісно).
А от коли у них під носом, серед білого дня, злочинці хакають комп’ютери нотаріусів (нотаріусів, Карл!) та пропонують “зацікавленим особам” свої послуги типу “швидкого зняття арешту” – цього вони не помічають. “Ой не чує баба”.
На “плівках” корупціонери кажуть, що “зняти одну ухвалу” (ймовірно, ухвалу про арешт майна) їм буде коштувати 5-7 тисяч доларів. Для порівняння: у 2019 році це коштувало десь 50 тисяч доларів. Тобто за часів “команди цифровізаторів” цей “ринок” став настільки масовим, що обвалив ціни майже вдесятеро.
Логічно виникає питання – а нахіба нам спеціалізовані кіберпідрозділи, якщо вони не здатні протидіяти найкритичнішим загрозам?
І друге питання: а якщо кіберзлочинці можуть внести хаос у систему реєстрації власності громадян України – то їх можуть найняти сосіяни, так же? І влаштувати цим такий кіпіш, що картонковий майдан здаватиметься дитячим хороводом.
Серйозно: якщо зруйнувати довіру до реєстрів – то система просто рухне, різні свідоцтва права власності перестануть щось означати, на майно буде кілька одночасних власників, суди та правоохоронці ніяк не допоможуть, тому громадянам доведеться захищати себе самостійно – хто як може, ймовірно зі зброєю. І це буде хаос, і будуть жертви. А потім згадають, що почалося все з корупції – корупції Мінюсту, корупції судів, корупції кіберполіції, корупції нотаріусів. Яким похрін на суспільство, бо у разі чого вони чухнуть у свої Дубаї, а боронити країну будуть звичайні громадяни – ну тобто як завжди.
Висновок такий: “хакери”, які незаконно і регулярно вносять абсолютно ліві зміни до реєстрів – існують завдяки масовій тотальній корупції: у кіберполіції, судах, держорганах, і завдяки окремим продажним нотаріусам.
І якби не було корупції – не було б “хакерів” у нотаріальних мережах. Як не було б і продажних нотаріусів. Тому що виявляти зловживання нотаріусів в електронній системі нотаріату – доволі нескладно, як і припиняти подібні практики.
Але на це “немає політичної волі”.
Бо, як ми дізналися з плівок, Офіс Президента України у нас корупцію “систематизує, контролює та очолює” – а не бореться з нею.
Костянтин Корсун, експерт з кібербезпеки. У 2000-2005 заступник керівника відділу боротьби з комп’ютерною злочинністю при Департаменті контррозвідки СБУ. Засновник та перший керівник CERT-UA. Колишній директор та співзасновник української кібер-компанії; сторінка автора у Фейсбук