Ультиматум Трампа – 48 годин на беззастережне розблокування Ормузької протоки або тотальне знищення енергетичної інфраструктури Ірану.
Почалася четверта неділя війни. Іранський режим перебуває в стані абсолютного цугцвангу. Центральний штаб іранського командування Хатам Аль-Анбія намагається жалюгідно погрожувати ударами по американських об’єктах у регіоні, але це істерика приречених.
Фізична реальність полягає в тому, що Іран математично не здатний захистити свої ключові об’єкти від масованих ударів авіації США та Ізраїлю.
Знищення електростанцій означає миттєву зупинку всього військово-промислового комплексу Ірану. Жодні підземні бункери не функціонують без колосальних витрат електроенергії. Без світла зупиняються конвеєри збірки балістики та безпілотників.
Ударна здатність Тегерана вже деградувала до запуску близько 20 балістичних ракет на добу, з яких 90% ефективно перехоплюється системою ПРО Ізраїлю. Їхня стеля – це терористичний удар по житлових кварталах Араду з 50 постраждалими та марні спроби дістати ядерний центр у Дімоні.
Наявність в Ірану ракет з радіусом дії 4000 км замість заявлених 2000 км лише легітимізує їхнє повне превентивне знищення як екзистенційної загрози.
За оцінками, війна триватиме ще від 4 до 6 тижнів, захоплюючи період Песаха (9 квітня) та Дня незалежності Ізраїлю (22 квітня), але її фінал безальтернативний.
Ормузька протока буде розблокована, оскільки Іран постане перед вибором: або добровільне зняття блокади, або силове захоплення острова Харк та фізичне знищення залишків іранського флоту та берегової оборони.
Відкриття протоки означає миттєве відновлення стабільного трафіку нафтових танкерів із країн Перської затоки. Ринок відреагує однозначно: зникнення фактору військового ризику та стабілізація поставок призведе до стрімкого обвалу цін на нафту. Для Росії це означає катастрофу. Увесь бюджет РФ, що фінансує окупаційну війну, може тримається тільки на високих цінах на енергоносії. Обвал котирувань пропорційно і невідворотно висушить фінансові потоки Москви. Російська економіка просто не витримає одночасного падіння доходів та зростання витрат на ведення бойових дій.
У цей же час Україна продовжує системне випалювання російського військового потенціалу. Результати задокументовані супутниковими знімками: розтрощені Саратовський НПЗ та НПЗ “Башнефть” в російській Уфі. На тактичному рівні екіпажі безпілотних систем під командуванням Роберта Мадяра на Брянщині та Донеччині проводять блискучу утилізацію ворожої ППО: мінус новітній ЗРК Бук-М3, мінус пускова зарядна установка Бук-М2, мінус склади комплексу С-400 та РЛС “Тріумф”. Це оголює російське небо для наших подальших ударів геометричною прогресією.
Для тих інфантильних дегенератів, які зараз б’ються у моралізаторській істериці, волаючи про «порушення міжнародного права» та «незаконність» жорстких превентивних ударів США і ЦАХАЛ по Ірану, є одна суха, кривава і залізобетонна цифра: 57 000. Рівно 57 тисяч іранських «Шахедів» Російська Федерація випустила по наших містах, цивільній інфраструктурі та енергетиці за останні чотири роки.
Іран у цій системі координат – це не суверенна держава з якимись правами, це безперебійний військово-промисловий конвеєр терору, який свідомо масштабував геноцид українців, забезпечуючи Москву знаряддями масових вбивств. Кожен зрівняний із землею іранський завод, кожна розбомблена ракетна база чи нафтогазова інфраструктура – це не порушення ефемерних конвенцій, а абсолютно легітимна, запізніла і математично вивірена санітарна зачистка джерела глобальної інфекції. Усі жалюгідні скиглення про суверенітет та непропорційність застосування сили миттєво розбиваються об 57 тисяч прямих доказів іранського тероризму.
Присутність 228 українських фахівців на Близькому Сході – це прагматична інвестиція у військово-технічне співробітництво з країнами Затоки. Ми обмінюємо наш унікальний бойовий досвід протидії іранським технологіям на прямі фінансові та військові профіти, які прискорять нашу перемогу.
Усе рухається в абсолютно правильному напрямку. Методичне знищення російського військово-промислового комплексу та ключової інфраструктури, помножене на гарантований обвал нафтових доходів через неминучу капітуляцію Ірану, веде до єдиного логічного фіналу. Цей фінал – тотальний колапс російської військової машини.
Олег Лобурак в мережі Фейсбук