Поки країна виборює свою свободу на полі бою, паралельно закладається фундамент того, якою Україна буде після перемоги. Це питання не лише про відбудову міст, а й про те, що залишиться від нашого довкілля.
Як зазначає фахівчиня Української природоохоронної групи (УПГ) Катерина Філюта у своєму матеріалі для ZN.UA, турбота про екосистеми — це не розкіш для мирного часу, а частина національної безпеки. Торфовища, ліси та болота — це складні системи, що захищають нас від засух та повеней, і обмінювати їх на швидку вигоду сьогодні означає приректи наступні покоління на екологічні катастрофи.
Криза заповідної справи
Статистика створення нових національних природних парків (НПП) у 2024 році виявилася найнижчою за останнє десятиліття. Це тривожний сигнал, адже війна лише посилює деградацію екосистем. Без офіційного статусу унікальні території залишаються беззахисними перед господарським виснаженням.
Нацпарки — це не “закриті зони”, а території, де охорона природи гармонійно поєднується з відпочинком людей та наукою. Як пише видання Дзеркало тижня, такі об’єкти відіграють критичну соціальну роль, стимулюючи місцеву економіку через туризм, але при цьому зберігаючи біологічне різноманіття, яке регулює клімат та водний баланс регіону.
Читайте також: Мінприроди анонсувало створення Держагенства для Нацпарків
Хто блокує «зелене світло»
Досвід природоохоронців показує, що основною перешкодою для захисту природи є не відсутність наукових доказів, а небажання державних структур втрачати контроль над ресурсами. Найбільш показовими є кілька кейсів:
Ірдинське болото: боротьба за воду Сміли
У 2024 році УПГ підготувала обґрунтування для створення НПП «Ірдинське болото» на Черкащині. Попри схвалення Міндовкілля, процес заблокував державний монополіст — ДП «Ліси України». Підприємство відмовляється погоджувати створення парку на підконтрольних йому землях, стверджуючи, що ці ліси “пропадуть без рубок”. Проте активісти наголошують: руйнування цього болота через видобуток торфу або лісозаготівлю ставить під пряму загрозу водопостачання міста Сміла.
Читайте також: Спраглі села України: куди зникає вода та чи можна відновити річки
Карпатські праліси
Схожа ситуація з розширенням НПП «Верховинський». Як зазначає Катерина Філюта, унікальні високогірні смерекові ліси вже десять років не можуть отримати захист. Лісівники оголошують праліси «хворими», щоб проводити там санітарні рубки. Це створює розрив у природному коридорі Карпат, заважаючи міграції диких тварин та послаблюючи здатність гір утримувати воду.
Дермансько-Острозький парк
На Рівненщині під загрозою знищення перебувають реліктові острівні ялинові ліси. Це територія легендарного бою УПА під Гурбами. Сьогодні замість меморіалізації та охорони тут відбуваються суцільні рубки та торфовидобуток, що стирає як природну, так і історичну спадщину.
Читайте також: Як живе Чорноморський біосферний резерват під російською окупацією
Що ми втрачаємо насправді
Відсутність нових національних парків призводить до втрат, які важко оцінити лише в грошах:
Кліматичний щит – болота займають лише 5–8% суші, але утримують до 30% світового вуглецю. Їхнє осушення — це гарантовані викиди токсичних речовин та масштабні пожежі.
Дефіцит води – лише 1% світової води є питною, і третина її зберігається саме в болотах. Деградація Ірдинського болота чи лісів Дубенщини — це шлях до пересихання річок.
Міжнародна репутація – план відновлення України базується на принципі «не нашкодь довкіллю». Невиконання зобов’язань перед ЄС щодо збереження біорізноманіття може загальмувати фінансову підтримку відбудови.
Для того, щоб змінити ситуацію, Українська природоохоронна група пропонує конкретні кроки. По-перше, необхідна політична воля. Рекомендації Комітету ВРУ вже існують, тепер слово за урядом. Важливо створити окрему Державну агенцію охорони природи, оскільки невеликий штат міністерства фізично не встигає опікуватися всіма заповідними територіями одночасно.
По-друге, потрібна активізація обласних адміністрацій та чесний діалог із громадами. Національні парки мають стати точками росту для регіонів, де розвивається екологічний туризм та створюються нові робочі місця. Тільки через співпрацю влади, науковців та громадських організацій можна забезпечити «зелену» відбудову, яка не залишить після себе пустелю.
Читайте також: Велике поле для зловживань. Українські лісники навчилися обходити нову державну систему контролю вирубок
Як захистити природу своєї громади: покрокова інструкція для активістів
Створення національного природного парку або захист лісу від незаконних рубок — це законний шлях зробити свій регіон екологічно безпечним та привабливим для майбутніх інвестицій. Як зазначають експерти Української природоохоронної групи, саме ініціатива «знизу» часто стає вирішальним фактором, коли державні структури зволікають із рішеннями.
Як ініціювати створення заповідної зони
Першим кроком має стати збір доказової бази. Вам не обов’язково бути професійним екологом, але ви маєте знати, що саме ви захищаєте. З’ясуйте, чи є на території рідкісні види рослин або тварин (зверніться до Червоної книги України) та чи виконує ця ділянка важливу роль, наприклад, чи утримує вона воду для вашого населеного пункту.
Після збору інформації необхідно підготувати клопотання до Міністерства захисту довкілля. Найкраще робити це у співпраці з науковцями місцевих університетів. Паралельно розпочинайте роботу з громадою: пояснюйте людям, що національний парк — це не заборона ходити в ліс за грибами, а захист цього лісу від суцільного знищення та можливість залучати гранти на розвиток зеленого туризму.
Читайте також: Google оцифрував вже 16 національних природних парків України
Як протидіяти незаконним або сумнівним рубкам
Якщо ви бачите, що в цінному лісі починаються рубки, які лісівники називають “санітарними”, але ви підозрюєте комерційний інтерес, дійте за наступним алгоритмом:
Перевірте законність на папері. Скористайтеся ресурсом «Е-ліс» або зверніться до лісгоспу з вимогою показати лісорубний квиток. У ньому має бути чітко вказано координати ділянки та вид рубки. Якщо квитка немає або дані не збігаються з реальністю — це привід для виклику поліції.
Залучіть публічність. Фіксуйте все на фото та відео, але робіть це безпечно. Опублікуйте інформацію у місцевих групах, тегайте екоактивістів та журналістів. Як показує досвід боротьби за Ірдинське болото, розголос — це те, чого найбільше бояться структури, що прагнуть отримати швидку вигоду з природних ресурсів.
Юридична самооборона та звернення
Не бійтеся писати офіційні запити. Згідно із законом «Про доступ до публічної інформації», державні підприємства та адміністрації зобов’язані надати вам дані про плани щодо використання земель. Якщо ви бачите системне ігнорування створення парку (як у випадку з ДП «Ліси України»), ви можете ініціювати звернення від місцевої ради до Кабінету Міністрів або профільного комітету Верховної Ради.
Також пам’ятайте про можливість залучення міжнародних організацій, якщо територія входить до Смарагдової мережі (Emerald Network). Міжнародний статус території накладає на Україну зобов’язання, за порушення яких держава може понести репутаційні та фінансові втрати, що є вагомим аргументом для чиновників.
—
Світлана Гринько для «Аргумент» за матеріалами ZN.ua