Першу католицьку громаду в Єлизаветграді сформували переселенці польського, німецького, сербського, хорватського та литовського походження. У 1874 році вони здобули офіційний дозвіл міської влади на спорудження храму. Для будівництва було надано ділянку поблизу Ковальовського кладовища, неподалік залізничного вокзалу — на вулиці, що згодом дістала назву Костельної (пізніше її перейменували на Щорса).
Зведення неоготичного костелу та окремо розташованої дзвіниці в тому ж стилі фінансувалося коштом Теклі — вдови підполковника Подгородецького — а також інших членів парафії. Імовірно, будівельні роботи завершилися у 1876–1877 роках. Невдовзі, у 1882–1883 роках, при храмі спорудили парафіяльний будинок. Освячення костелу відбулося 11 травня 1909 року; чин консекрації здійснив єпископ Йосиф Кесслер.
Настоятелями храму до революції були оо. Юліан Якубовський, Леопольд Качинський, Ципріан Гінтилло, Юрій Баєр, Андрій Келлер та Каспар Буч. Останній обслуговував 1917 року майже 2300 вірян. Пізніше тут працювали оо. Ігнатій Довбис, Олександр Дрозд, Павло Соколовський, Петро Родинський. Проте 1924 року храм було закрито, його розграбовану будівлю використовували як склад. У 1936 році під приводом роширення території для підприємства ‘Червона Зірка’, яке виробляло сільхозтехніку, костел та дзвіницю знесли майже повністю, збереглась лише одна зі стін, яка досі є частиною заводської будівлі (за матеріалами ‘Костели і каплиці України’).
Зображення створене за поштовою листівкою 1910 року.