24 червня 1812 року Наполеон із 640-тисячною армією виступив проти російської імперії. Під час кампанії 1812 року основні сили Наполеона пройшли повз Україну північніше (через Білорусь на москву), проте правобережними землями пройшли австрійські та польські війська (союзники Наполеона).
Бонапарт мав плани і щодо України. Мріяв після перемоги над російськими варварами створити новий державний устрій “козацького краю”. І створити разом із ним і всіма захопленими територіями так звану “європейську асоціацію”, яка б мала єдину систему законів, грошову одиницю, мову. Француз планував створити таку Європу, щоб у мандрівника було відчуття, ніби він усюди вдома і це все – одна Вітчизна.
Знаючи, що Україна завжди бажала скинути царське ярмо та стати незалежною, французький імператор планував створити нову державу на її теренах, назвати на свою честь – Наполеоніда. Територія новоствореної держави повинна була розкинутися, насамперед, на Лівобережжі та в Криму. Усі ці землі мали б ділитися на князівства, але на чолі став би новообраний гетьман неукраїнського походження із найближчого оточення Бонапарта.
А от Правобережна частина України передавалася під протекторат Варшавського князівства (відомого також, як Велике Герцогство Варшавське). Наполеон мріяв, проте його уявлення про українців були надто приблизними, бо він про них читав лише у тих авторів, які дуже туманно уявляли собі українців. Деякі з них навіть писали, що козаки, українці та малороси – це взагалі три різні народи, що просто проживають на одній території. Французька література того періоду описувала героїчні подвиги козаків, але то були вже застарілі книги, й тих мазепинців, про яких згадував Вольтер в “Історії Карла ХІІ”, вже не було.
Наполеон, перед переходом кордону Російської імперії, наказав своїм агентам організувати українське антиросійське повстання. Зокрема це планувалося зробити на Волині, Поділлі й Галичині, щоб відкрити французам шлях до України. Такий план підготував польський шляхтич Тадеуш Морський, але Бонапарт відкинув цей варіант. Адже підбурювання галичан на повстання означало посваритися з Австрією. Не бажаючи псувати стосунки із Габсбургами – родичами своєї дружини Марії-Луїзи – імператор пішов прямо на москву, оминувши Київ.
/за матеріалами видання “Український інтерес”