Кілька фактів, які зазвичай дивують навіть скептиків:
— найбільші трипільські поселення були більшими за тогочасні міста Месопотамії;
— деякі будинки мали два поверхи, що для V тисячоліття до н.е. виглядає майже нахабно прогресивно;
— вони регулярно спалювали власні оселі добровільно, і це не було проявом бідності чи страху;
— жодних фортець і масових поховань воїнів — тобто перед нами суспільство без культу війни.
Коли в Єгипті ще не було пірамід, а Стоунхендж існував хіба що в уяві майбутніх будівничих, на території сучасної України, Молдови та Румунії вже жили люди, які будували поселення розміром із місто, планували вулиці й мали складний світогляд. Це були трипільці — одна з найбільш загадкових і водночас недооцінених культур Європи.
Трипільська культура існувала приблизно між 5400 і 2700 роками до нашої ери. Для порівняння: це на тисячоліття раніше за класичні цивілізації Месопотамії. Вони не мали писемності й не користувалися металом у звичному для нас сенсі, але створили те, що археологи називають протомістами — поселення з населенням до 10–15 тисяч осіб. Для неоліту це звучить майже як фантастика.
Їхні поселення мали чітке планування: будинки розташовувалися по колу, часто у кілька концентричних рядів, із вільним простором у центрі. Це була не випадкова забудова, а продумана архітектурна модель. Будинки зводили з дерева й глини, з печами, внутрішніми розписами та навіть стаціонарними меблями. Археологи знаходять глиняні ліжка, лави, столи — комфорт як свідомий вибір.
Особливе місце в культурі трипільців займала кераміка. Вона вражає не лише технікою, а й змістом: спіралі, хвилі, символи сонця, води, родючості. Це була не декорація, а система знаків, спосіб осмислення світу. Для трипільця час не йшов уперед — він обертався по колу. Народження, смерть і відродження були частинами одного процесу.
Найбільше запитань викликає звичай ритуального спалювання будинків. Приблизно раз на кілька десятиліть поселення залишали й свідомо знищували вогнем. Сучасні дослідники вважають, що дім сприймався як жива істота з власним життєвим циклом. Коли цей цикл завершувався, його «закривали» вогнем — очищенням і переходом.
Чому ж така розвинена культура припинила існування? Причин було кілька: кліматичні зміни, виснаження ґрунтів, зростання населення, поява більш мобільних скотарських культур степу. Це не була катастрофа в один день. Трипільці не зникли — вони асимілювалися, мігрували, змінювали спосіб життя. Культура розчинилася, люди залишилися.
Чи є трипільці предками українців? Наука відповідає стримано: не прямими, але важливими. Вони — одна з глибоких основ населення регіону, до якої згодом додавалися інші культурні й генетичні шари. Не міфічні «праукраїнці», але й не випадкові гості.
І ще кілька фактів наприкінці, щоб скласти цілісну картину:
— у трипільців майже не знайдено зброї — це була культура землеробів, а не воїнів;
— жіночі статуетки трапляються значно частіше за чоловічі, що свідчить про культ родючості й особливу роль жінки;
— їхні поселення були покинуті впорядковано, без слідів паніки чи різанини.
Можливо, головна драма трипільської культури в тому, що вона виникла надто рано. Типільці не мали писемності і не дуже думали про свій спадок.Що ж найбільше об’єднує українців і тріпільців?Можемо лише фантазувати на цю тему,проте мені здається,що спільним є не розуміння власної ваги в глобальному плані.Українці не дуже цінують свою “українськість”,а саме культуру,мову,один одного.А щоб зайняти почесне місце серед народів світу і зберегти свій вплив на тисячоліття без цього ніяк.