Поки Єврокомісія ламає голову над тим, як профінансувати відбудову України за рахунок заморожених російських грошей, на її шляху постала потужна та, схоже, дуже таємнича перешкода – Франція.
Як пише Financial Times, Париж категорично виступає проти використання €18 мільярдів російських активів, що зберігаються у французьких комерційних банках, для забезпечення репараційного кредиту Києву. І не просто виступає, а приховує назви цих “сховищ”.
“Медична таємниця” комерційних банків
Французькі чиновники наполягають на фундаментальній різниці між комерційними банками та центральними депозитаріями, такими як бельгійський Euroclear (де лежить більша частина європейських російських коштів): у комерційних банків, мовляв, “інші договірні зобов’язання”.
Відмова від розкриття інформації набула майже містичного характеру. Представник Єврокомісії Улоф Гілл прокоментував ситуацію так:
“Це конфіденційна інформація. Все одно що лікарі стали б публічно обговорювати медичні дані”.
Звісно, порівняння державної таємниці щодо коштів агресора з обговоренням “медичних даних” звучить дотепно, але фактично лише підтверджує, що найбільший французький банк, імовірно BNP Paribas, має дуже серйозні підстави не бажати розкриття своїх операцій із Кремлем. Або ж європейські чиновники просто бояться ненароком викрити своїх “пацієнтів”.
Географія скупості та страху
Франція посідає друге місце в Європі за обсягом заморожених російських коштів після Бельгії, де зберігається €192 млрд (переважно в Euroclear). У Франції лежать згадані €18 млрд. На цьому тлі інші країни виглядають майже скромно: Німеччина — €200 млн, Кіпр — менше €100 млн, а Швеція та Люксембург — по €10 тисяч.
Західний страх перед “поверненням боргу”
Варто зазначити, що хоча ЄС вже почав використовувати відсотки з російських активів (дохід Euroclear у 2024-2025 роках склав понад €7,8 млрд) для фінансування кредиту Києву на €50 млрд, і Франція, і Бельгія виступають проти використання самих активів.
Причина проста і прагматична: страх. Бельгійський уряд, наприклад, побоюється, що якщо санкції з Росії знімуть, і вона вимагатиме назад свої активи через міжнародні суди, Бельгії доведеться повертати їх із власних коштів.
Тому поки ідея надати Україні “репараційний кредит”, забезпечений російськими активами, обговорюється, Європа демонструє свою роздвоєність: моральна підтримка України залишається високою, але коли справа доходить до “недоторканності” російських мільярдів у своїх комерційних банках, “договірні зобов’язання” та страх перед судами виявляються сильнішими за політичну волю.