Після фільму-розслідування «Слідства.Інфо» «Державні діти» вражає не лише масштаб насильства над українськими сиротами в Туреччині. Ще більше вражає тиша. За тиждень після прем’єри жоден високий посадовець не вийшов до цих дітей хоча б зі словами: «так не має бути, держава вас підвела». Як пише керфвниця «Слідство.Інфо» Анна Бабінець не вистачає сміливості.
Мовчить і перша леді Олена Зеленська. Саме вона домовлялася з Еміне Ердоган про евакуацію українських дітей. Її ім’я роками було частиною промо-пакету проєкту «Дитинство без війни», її згадували в інтерв’ю, дописах, презентаціях. Тепер від тих самих людей звучить: «вона відповідала тільки за тих, у кого все добре, не приплітайте її до турецької історії».
Але це не історія про одну людину. У проєкт були вмонтовані вся державна вертикаль і великий бізнес.
Допис піарниці фонду Олени Зубарєвої від 5 грудня 2024 року добре показує масштаб конструкції. Вона запрошує ЗМІ на захід із завершення «Дитинства без війни». У списку спікерів – міністр соцполітики Оксана Жолнович, голова Державної служби у справах дітей, посол України в Туреччині, нардеп, заступниця голови Дніпропетровської ОВА, меценат Руслан Шостак, діти-сироти як «учасники проєкту». Ведучий – зірковий Тимур Мірошниченко.
Це вже не просто приватна ініціатива. Це спільний державний і корпоративний проєкт, у якому сиріт зробили декорацією. І, схоже, саме Олена Зубарєва, відома піарниця, що працювала з такими брендами як Фармак, ДТЕК, Добробут, Верес та іншими, була медіатором між усіма рівнями – від міністерств до телеведучих.
Її бекґраунд додає цій історії ще один вимір. Зубарєва – випускниця Московського державного інституту культури, російська культурологиня. Людина з російської гуманітарної школи фактично писала сценарій того, як Україна покаже світові своїх найуразливіших дітей. Саме її команда продукувала тексти про «наймасштабнішу приватну евакуацію сиріт», фестивальні фільми, героїчні образи мецената.
І саме через Зубарєву, судячи з оприлюднених документів, проходив план «нейтралізації впливу розслідування»: контрольований інфлюєнсер, робота з лояльними журналістами, спроби захопити майданчик прем’єри й перетворити дискусію на шоу в захист фонду.
І що цю історію придумав саме представник російської гуманітарної школи мене геть не дивує.
Але ми в Україні, а не в Росії, і за подібні вчинки прийдеться відповідати. І тут мають бути три рівні відповідальності.
Політична – для тих, хто дав добро і прикрив схему своїми обличчями. Мова про першу леді та чиновників, які «дахували» проект. Мінімум, на що вони зобов’язані, – публічно визнати провал, стати на бік дітей, а не фондів, та ініціювати повний відкритий аудит проєкту.
Етична – для організаторів і замовників цього проекту. Які цинічно використали невинні душі для свого піару та монетизації, і це у першу чергу сам Шостак і його піарниця Зубарева.
Кримінальна — для тих, хто бив і принижував дітей, вчиняв насилля, змушував їх мовчати, фальшував звіти, блокував перевірки й організовував інформаційні атаки проти журналістів. Якщо в матеріалах, пов’язаних із Зубарєвою та її командою, справді є інструкції щодо тиску на медіа й свідків, це вже питання не до піар-ринку, а до слідчих.
Анна Бабінець нагадує: Україна щороку витрачає близько 15 мільярдів гривень на інтернатну систему, де дітей б’ють і списують як «безнадійних».Шостак і Зеленська лише вивезли цю систему за кордон і загорнуло в яскраву обгортку.
Борис Кушнарук
Джерело: https://censor.net/ua/b3588934