Битву під Ольшаницею, коло Канева по праву можна назвати найбільшою перемогою над татарами, об’єднаного україно-білорусо-литовського війська в першій половині 16 століття. Відбулася битва 27 січня 1527 року. 35 тисячну орду розгромило 7 тисячне козацько-шляхетське військо покривще себе невмирущою славою.
Взимку 1527 року велике татарське військо біля 35 тисяч за наказом турків вдерлися до України і грабуючи землі дійшли аж до білоруського Пинська. В полон (ясир) було захвачено коло 40 тисяч людей переважна більшість яких були українцями.
Великий гетьман литовський князя Костянтин Острозький вирішив зустріти татар на річковій переправі під Ольшаницею в Київщині (над річкою Гороховаткою, притокою Росі). Гетьман зібрав під свою знамена козацькі і шляхетські загони з України Білорусі і Литви під проводом київського воєводи Андрія Немировича, черкаського старости Остафія Дашковича, князів Юрія Слуцького, Федора Сангушка, Юрія Радзивілла, Івана та Олександра Корибутів-Вишневецьких, Олександра Чорторийського. Ймовірно із семитисячного війська не менше третини були українські козаки. Також в битві ймовірно приймали участь невелика кількість польських шляхтичів.
Козацько-шляхетське військо зуміло зненацька застати татар коли їх коні загрузли в глибоких снігах. В бою загинуло близько 24 тисячі татар, десь із сімсот дісталося в полон, з полону визволено 40 тисяч бранців.
За цю славну перемогу Острозького величали найвищим вождом, «summus cum Tataris belli gerendi imperator», а король Сигізмунд І уладив йому у Кракові тріумфальний в’їзд. Після битви під Ольшаницею, авторитет українського козацтва значно зріс, слава про нього поширилася по всіх усюдах. В бою відбулося хрещення нової потужної сили українського народу, козацтва – особливої військової верстви, котра пізніша стала елітою суспільства і домоглася утворення української держави.
З використанням матеріалів Іван Крип’якевич, Історія українського війська — Частина ІІ: В боротьбі з татарами 1936
Нажаль зображення Ольшаницької битви ще не знайдено.