21 жовтня минає 353 роки від дня народження (1672) українського політичного, державного і військового діяча, генерального писаря (1702-1709), Гетьмана Війська Запорозького у вигнанні (1710-42), поета, публіциста, представника шляхетського роду Орликів (чеського походження), які користалися гербом «Новина», одного з упорядників «Договорів і постанов» – конституційного акту, який є першою українською Конституцією, фактично – козацьким суспільним договором Пилипа Орлика (с.Косута, нині Вілейський район, Мінська область, білорусь – 24 травня 1742 р., Ясси, нині місто в Румунії).
Пилип Орлик став наступним Гетьманом України після Івана Мазепи та був його найближчим соратник. Серед українських гетьманів він вирізняється тим, що був першим великим українським політиком, змушеним діяти за межами країни – в еміграції. Відтоді подібна практика не дивина – пам’ятаємо, що Уряд України в екзилі склав свої повноваження, хоч і символічні, аж у 1992 р., коли було обрано першого українського Президента.
Життєпис. Пилип Орлик був нащадком литовсько-білоруського шляхетського роду. Початкову освіту здобув у єзуїтському колегіумі у Вільно (нині Вільнюс); згодом навчався в Києво-Могилянській академії, де був учнем Стефана Яворського. То була ще «стара», не зросійщена Могилянка, якою вона стане за митрополита Самуїла (Миславського) і правління Катерини ІІ. Тож західна освіта і виховання суттєво вплинули на формування світогляду майбутнього Гетьмана, а єзуїтський вишкіл до кінця життя спонукав його до критичного мислення і пошуків виходу з найскладніших обставин.
Він починав службу як військовий канцелярист, згодом став генеральним писарем Війська Запорозького. Гетьман І.С.Мазепа одразу помітив і оцінив його непересічні здібності, інтелект і гострий розум – досить скоро П.Орлика направляють на дипломатичну службу в москву.
Саме Пилипу Орлику вдалося впродовж тривалого часу не тільки вправно приховувати факт перемовин між І.С.Мазепою і шведським королем Карлом ХІІ щодо військового і політичного альянсу, але й переконати царя Петра І та його оточення, що доноси, які на І.С.Мазепу безперестанно писали Іскра і Кочубей, попереджаючи російського царя про зраду – неправдиві й наклепницькі. І Петро вірив до останнього.
Втім, то був підйом, відкривалися перспективи. Але ж і після поразки під Полтавою в 1709 р. П.Орлик не зрікся гетьмана І.С.Мазепи та зберіг йому вірність до кінця.
5 квітня 1710 р. на козацькій раді, скликаній у Бендерах, його обрали гетьманом – і це було справедливо. Позбавлений будь-яких засобів до існування – спеціальна комісія, призначена королем Швеції, визнала спадкоємцем усього майна І.С.Мазепи його племінника Андрія Войнаровського – Пилипу Орлику вдалося фактично «з нуля» створити український уряд у вигнанні: були призначені генеральний писар, генеральний суддя, генеральний осавул тощо.
Підтримав нового гетьмана і кошовий отаман Кость Гордієнко – теж політичний вигнанець. Усім їм, ризикни вони повернутися в Україну, загрожувала б смерть. Але не одразу, а через тортури і допити в катівнях Петра І. Прикметно, що за рік до того, як одні українці у вигнанні приймали першу Конституцію, переймаючись долею України, інші славили Петра. У 1709 р. Феофан Прокопович, вітаючи московського царя у святій Софії Київській, називав його «Отцом Отечества»…
Пилип Орлик був українським державником, який ніколи не забував про справжню ціну москві. Йому це, так само як і вірність І.С.Мазепі, також не пробачили. Недарма ж у російські столиці – в старій і в новій – робилося все, щоби його ім’я було забуте на Батьківщині. І до певної міри їм це вдалося. Майже до кінця ХХ ст. про гетьмана П.Орлика публічно не згадували навіть історики.
Після того, як шведський король Карл ХІІ повернувся в 1714 р. у Швецію, П.Орлик змушений був їхати за ним. Жив у Стокгольмі, Ганновері, Речі Посполитій, Туреччині. Всюди вів активну дипломатичну роботу – приймав іноземних консулів і дипломатів, жваво листувався з європейськими володарями, прагнучи долучити їх до «української справи», але тодішні європейські очільники так і не наважилися вступати в протистояння з новітньою імперією. Скільки ще разів повторився нашій історії цей трагічний сюжет.
Його син, Григорій Орлик, був спочатку посланцем гетьмана, а згодом вступив на дипломатичну службу до короля Франції. Він до останнього зберігав пам’ять про батька і про створений ним документ, до усвідомлення значущості якого ми лише наближаємося… У французьких зауваженнях до тексту Конституції Григор Орлик зауважував, що «…батько також писав мені про те, що якби козацький народ зберіг пам’ять про давніх своїх князів, він би мав більше права на спадщину Східної імперії (Візантії)…, аніж теперішня російська імператриця Єлизавета…» російські таємні служби полювали за гетьманом, намагаючись або вбити його, або вивезти до московії.
Помер Пилип Орлик у Яссах (сучасна Румунія) 24 травня 1742 р. самотнім, далеко і від рідних, і від Батьківщини. Втім, зроблене ним, назавжди залишиться в історії України, за долю якої він боровся все своє життя.
Вшанування пам’яті. На його честь назвали вулицю на Липках, у привілейованому районі центральної частини Києва, на якій знаходиться Верховний Суд України. У шведському місті Крістіанстад на будинку, де проживав Пилип Орлик, встановили пам’ятну дошку на його честь.
У червні 2011 р. до 15-ї річниці Конституції України та у рамках заходів із відзначення 295-ї та підготовки до відзначення 300-ї річниці прийняття Конституції Пилипа Орлика йому відкрили пам’ятник, що знаходиться у сквері на перетині вулиць Липської та Пилипа Орлика у Києві.
У с.Косута Вілейського району мінської області встановили пам’ятний знак на честь Пилипа Орлика. Його ім’ям назвали одну з вулиць Вілейки.
У Вілейському районі в с.Косута щорічно в день Петра і Павла проводять свято, де шанують пам’ять Орлика.
29 червня 2011 р у Крістіанстаді відбулося урочисте відкриття пам’ятника та меморіальної дошки українському гетьману Пилипу Орлику. Відкриття приурочили до 300-ї річниці Конституції Пилипа Орлика та 15-ї річниці сучасної Конституції України. Відкриття пам’ятника й дошки на будинку, де мешкав у 1716-19 рр. Пилип Орлик, ініціювало Посольство України у Швеції. Пам’ятник, який є подарунком України шведському місту Крістіанстад, виготовила майстерня українських скульпторів Сидорука Олеся та Крилова Бориса за підтримки Народного артиста України Богдана Бенюка, який брав безпосередню участь в урочистому заході, та мецената І. Омелянюка. Пам’ятник відкрили Голова міської ради Крістіанстада Стен Херманссон та Посол України у Швеції Євген Перебийніс.
30 листопада 2018 р., у день 300-річчя з дня загибелі шведського Короля Карла XII, у сквері Гетьмана Богдана Хмельницького в Ніжині, Владислав Попович встановив гранітний камінь на честь Карла XII, Івана Мазепи та Пилипа Орлика. Наступного дня камінь був демонтований місцевою владою через відсутність погодження виконавчого комітету.
4 грудня 2019 р. указом Президента України почесне найменування «імені гетьмана Пилипа Орлика» присвоєне 201-шій зенітній ракетній бригаді у складі Повітряних сил України.
Іменем П.Орлика названий 43 курінь УПЮ.
Його ім’ям назвали також вулиці в багатьох українських населених пунктах.