Article Information
- Author,Програма Witness History
- Role,BBC World Service
Потужний землетрус, який спровокував неминучу загрозу виверження вулкана, призвів до евакуації цілого острова в південній частині Атлантичного океану. Це сталося 1961 року на віддаленому клаптику землі під назвою Тристан-да-Кунья.
10 жовтня все населення цієї британської заморської території, розташованої майже за 3000 км від найближчого материка – західного узбережжя Південної Африки, – було змушене залишити свої домівки.
Вони переселилися на відстань 10 000 км до Великої Британії.
Це було драматичне випробування для 264 остров’ян, багато з яких ніколи раніше не покидали території своєї ізольованої громади.
Раптова катастрофа
Криза почалася з потужного землетрусу та зсуву 8 жовтня.Skip Найпопулярніше and continue readingНайпопулярніше
Swag Gap – новий тренд, що руйнує пари по всьому світу. Що це таке?
Смертельні ліки. Чому діти масово гинуть від індійських сиропів проти кашлю
Atlantic: Час більше не на боці Росії – Україна змінює правила гри на фронті
Як цілий острів переселили за 10 000 км, щоб врятувати від стихійного лиха
End of Найпопулярніше
Мері Свейн, мешканка острова, згадувала страшну мить, коли її син закликав її тікати з дому на східному боці острова.
“Усю ніч ми чули, як котяться камені, – розповідала вона BBC у 1961 році. – Я думала, що зсувається половина гори”.
Невдовзі між поселенням – єдиною заселеною частиною острова – і фабрикою з консервування омарів утворилася тріщина, і земля почала підійматися.
Мері вже почала збирати речі, коли оголосили термінову евакуацію.
“У мене була рушниця, великий плащ і лампа. Ще один мішок із одягом… Коли ми дісталися до хатини біля картопляних грядок, ми всі притулилися разом, як сардини в бляшанці. Холодно, нестерпно, ні води, ні вечері, нічого”, – згадувала вона.
Але якщо Мері думала, що це вже найгірше, далі стало ще страшніше. Наступного ранку земля, що підіймалася, перетворилася на вулкан.
Розплавлена лава потекла по землі, каміння летіло в повітрі, а задушливий чорний дим огорнув острів. Східний край тріснув і розколовся. Увесь острів здригався від землетрусів.
Подорож у невідомість
Як дізнатися головне про Україну та світ?
Стежте за BBC News Україна у Viber!
Підписуйтеся на канал тут!
Кінець Viber
Усіх 264 остров’ян, разом із кількома курками та віслюками, евакуювали рибальськими суднами Tristania і Francis Repetto на острів Найтінгейл, за 39 км на південний захід, щоб перечекати ніч.
Наступного дня, 11 жовтня, нідерландське судно Chitadana забрало знесилених остров’ян у п’ятиденне плавання до Кейптауна в Південній Африці.
Звідти вони сіли на судно Stirling Castle і прибули до Саутгемптона, на південному узбережжі Англії, 3 листопада.
Британія зустріла своїх віддалених громадян спалахами фотокамер, телевізійними зйомками і навіть повнорозмірною копією мультяшного персонажа ведмедика Йогі. Але перехід до нового життя для остров’ян був далеко не простим.
Спочатку вони жили в дерев’яних бараках у військовому таборі в графстві Суррей на південному сході Англії, а пізніше переїхали до постійних будинків у Гемпширі, майже за 60 км звідти.
Для багатьох це було перше знайомство з британським сучасним життям: упакованою та пастеризованою їжею, верховенством права і небезпекою переходу дороги.
Згодом їх переселили на авіабазу неподалік.
Повернення додому
На відміну від Англії, Тристан-да-Кунья був одним із найвіддаленіших населених островів у світі. Життя там було простим і ґрунтувалося на рибальстві, землеробстві та обміні.
“Коли у нас не було грошей, ми жили з риби, м’яса, картоплі, птахів, – згадувала Мері Свейн. – Усі були щасливі”.
Наступного року, на початку 1962-го, експедиція Королівського товариства повернулася на Тристан, щоб оглянути наслідки виверження.
Науковці з’ясували, що виверження припинилося, Трістан змінився, але залишився цілим, як і їхні домівки.
Лава оминула поселення, відхилившись в останню мить у море. Деякі тварини вижили, і острів визнали придатним для життя.
8 вересня 12 остров’ян повернулися на Тристан, щоб спробувати жити там знову. Через три місяці, у грудні, у Великій Британії провели голосування, і громада проголосувала 148 голосами проти п’яти за повернення.
17 березня 1963 року перша група вирушила з Великої Британії і прибула назад на Тристан 9 квітня. Решта повернулися в листопаді.
Серед них була й Мері Свейн. Повернувшись на острів разом із чоловіком Фредом і сімома дітьми, вона померла у 1974 році.
Сьогодні на Тристан-да-Кунья проживає понад 200 громадян Великої Британії.
Вулиці Гемпширу у Великій Британії, де колись жили остров’яни, досі мають назву Tristan Close – тихе нагадування про дивовижну подорож від вулканічного острова до англійської землі.