Якщо вірити усміхненим обличчям у Брюсселі чи у Стразбурзі, наше місто — майже європейська столиця: фонтани б’ють, дороги сяють, досвідом у костюмі у відрядженнях ділимося регулярно. І все — для громади. Звісно ж.
А тепер — реальність.
15 років керування залишили нам: обшарпані будівлі, бур’яни, які ростуть вищими за дітей, стихійні смітники на кожному куті й керівництво, яке не реагує ні на конструктивну критику, ні на совість.
У чому причина?
Проблема — не тільки в одному керівникові. Проблема в системі, яку він собі зібрав.
У міського голови — “своя” більшість.
“Свої” заступники. “Свій” секретар. Голосують, мовчать, роблять – і не ставлять зайвих питань. Їх не цікавить якість доріг чи водопостачання — їх цікавить не ламати систему.
Ми, команда депутатів від політичної сили «Слуга Народу», прийшли в раду у 2020 році. Нас обрали люди. Але нас замало. Ми бачимо, як щоразу рішення, які мали б слугувати громаді, натомість обслуговують політичний комфорт одного кабінету.
Є приклади. Просто поруч.
Сусідні громади за 5 років зробили те, на що в нашій не спромоглися за 15. Вони розвиваються, залучають інвесторів, ремонтують дороги, відкривають нові об’єкти. Їхні голови не їздять по самітах і не шукають визнання у фейсбуці. Один із них каже просто: “У мене є громада, і я не бачу сенсу витрачати бюджетні кошти на аплодисменти.”
Наш міський голова вважає навіть згадку про «сусідів» приниженням власної гідності. Бо він, бачте, “рівня не того”. А от з бур’янами на вулицях, схоже, рівень — такий самий, як і у всіх. Може, навіть трохи вищий.
Навіщо ми це пишемо?
Бо нам набридло мовчати. Бо ми не можемо більше робити вигляд, що все добре, коли місто тріщить по швах. Бо нам часто говорять, що ми колотимо людьми, бачимо лише погане, не підтримуємо міського голову і – навіть більше – заважаємо йому нормально працювати, становлячи загрозу його ментальному здоров’ю. Але ми шукаємо правди. Спілкуємося з людьми. І нам не соромно дивитися в очі нашим виборцям. Наше місто могло би бути іншим. І воно ще може ним стати.
Що далі?
Ми запускаємо цикл “Було — стало”.
Ми поділимося власними думками.
Ми покажемо занедбані об’єкти.
Ми піднімемо питання: чому вони стали такими? Хто відповідальний? І скільки ще років громада буде платити за чужу байдужість?
Читайте. Робіть висновки. І не вірте глянцю — він легко змивається дощем.
Юрій Стратонов в мережі ФБ