Article Information
- Author,Служба новин
- Role,ВВС News Україна
Додаткові два мільйони жертв – це лише одна із цифр, що показує: Росії ще роки до перемоги над Україною. Попри браваду свого лідера, війська Путіна не можуть перетворити свою перевагу в чисельності на вирішальну у двобої з Україною, пише Роланд Оліфант, головний аналітик з міжнародних питань британської Telegraph.
Послання Дональда Трампа – а точніше, послання, яке він передав від Володимира Путіна Володимиру Зеленському на переговорах у Вашингтоні на початку цього тижня було чітким: прийміть угоду, яку пропонує Росія, бо інакше ви програєте війну.
Але якщо Москва зараз і виглядає сильною, як вважають Україна та її європейські союзники, то це частково тому, що Трамп обрав зробити її сильнішою.
А насправді Росія далека від панування на полі бою. За кілька годин до переговорів в Овальному кабінеті британське міноборони заявило, що за нинішніх темпів просування Росії знадобиться 4,4 року боїв, щоб захопити решту території, яку вона “анексувала”.
Також, згідно з розрахунками міністерства оборони Британії, що грунтуються на українських оцінках втрат Росії, досягнення цілей Путіна коштувало б Росії ще 1,93 мільйона вбитих і поранених. І це на додаток до понад одного мільйона втрат, які вона вже зазнала.Skip Найпопулярніше and continue readingНайпопулярніше
Загроза оточення російських військових? Що відбувається біля Добропілля
В Італії затримали українця через таємничий вибух на “Північному потоці”: що відомо
“До Мукачева приїхала з Донбасу по спокій”. Як Росія зруйнувала американський завод Flex на Закарпатті
Російський “Шахед” вибухнув за 70 км від Варшави. Деталі скандалу у Польщі
End of Найпопулярніше
Ключові цифри, що показують, наскільки хиткою є позиція Росії
Міжнародний аналітик Telegraph також наводить кілька цифр на користь припущень про те, що нинішні позиції Росії не є такими міцними, як їх намагається представити Москва, а також такими як їх сприймає президент Трамп.
4,4 роки – час, який знадобиться російському війську, щоб захопити решту територій, в регіонах, які вже анексувала Росія, за оцінками міноборони Британії.
1% – площа української землі, захопленої російськими військами за останні 1000 днів війни, за словами президента Франції Еммануеля Макрона.
1,9 мільйона – кількість додаткових жертв, які Росія повинна була б зазнати для досягнення цілей Путіна в Україні, згідно з оцінкою міноборони Британії.
0,9% – оцінка МВФ щодо росту економіки Росії у 2025 році, що нижче початкового прогнозу в 1,5%, зробленого у квітні – дається взнаки напруга від війни.
Як довго може триматися Росія
Як дізнатися головне про Україну та світ?
Стежте за BBC News Україна у Viber!
Підписуйтеся на канал тут!
Кінець Viber
Усе це викликає запитання: якби Трамп вирішив підтримати Україну, чи зміг би він змінити ситуацію? І чи не варто президенту США питати не про те, скільки територій Україна має здати, а про те, як довго Росія може протриматися?
Сем Грін, професор російської політики в Королівському коледжі Лондона, вказує на дві потенційні точки перелому для Росії: військову та економічну. Він застерігає, що прогнози щодо того, коли настане будь-яка з них, стали чимось на зразок гадання на кавовій гущі. Також не варто недооцінювати здатність Росії продовжувати війну, застерігає Грін.
“Але зрештою вони досягають критичної точки: є напруга в економіці. Є напруга у військових. Переломний момент настане”, – каже він.
Проте тут втручається і ще один фактор – “Трамп поспішає”, каже Грін.
Через це “Путін має можливість створити відчуття надзвичайної ситуації, так що раптом це здається як свого роду політичний переломний момент для Заходу”. А насправді “якби Білий дім виявляв трохи більше стратегічного терпіння та послідовності, все було б навпаки”, цитує Telegraph британського політолога.
Оцінка британської оборонної розвідки щодо темпів просування російських військ радше призначена для громадського споживання, а не для реального стратегічного аналізу, відзначає Telegraph.
Якби ту саму логіку застосовували до британських військових дій у Першій світовій війні, можна було б сказати на початку 1918 року, що союзники були за десятиліття від перемоги. Проте до кінця того року Німеччина зазнала нищівної поразки, і суперечки про темпи просування та виснаження військ за попередні чотири роки не були особливо корисними для німецьких перемовників на переговорах про мир.
“Проблема в тому, що війни не є лінійними”, – зазначає Роб Лі, старший науковий співробітник Інституту досліджень зовнішньої політики та експерт з питань російської та української армії.
Це також не боксерські двобої, результати яких вирішуються за очками.
Разом із тим, просування Росії справді є болісним та повільним. Навіть нещодавнє 16-кілометрове російське проникнення поблизу Добропілля, хоча спочатку й викликало тривогу, не змогло стати оперативним проривом. Натомість воно закінчилося тим, що сотні росіян були захоплені в полон або вбиті.
Міф про невичерпність людських ресурсів та часу
В Овальному кабінеті президент США підвів Зеленського до великої мапи України, що показувала лінію розмежування. Ця мапа ніби підштовхувала до висновку: щоб зупинити конфлікт, карту доведеться перемалювати.
Однак вже у понеділок з’ясувалося, що Зеленський та його союзники бачать цю карту зовсім по-іншому. Виступаючи після переговорів, Еммануель Макрон заявив, що за останні 1000 днів війни російські війська “захопили менше одного відсотка” території України.
Президент Франції також назвав “цілковитим фейком” слова про те, що “українці програють”.
Як зазначають в Інституті вивчення війни, російські війська наразі намагаються завершити оточення або охоплення Куп’янська, – і це після 22 місяців наступальних операцій в тому районі. Їм знадобилося 14 місяців, щоб подолати 10,3 км від східної до західної околиці Торецька, і 26 місяців, щоб просунутися на 11 км від західного Бахмута до західного краю Часового Яру.
Таким чином, каже Майкл Кофман, старший науковий співробітник Фонду Карнегі та досвідчений спостерігач за російською армією, можна стверджувати, що Росія стикається з дедалі більшими ризиками.
“Питання не в тому, скільки території Росія здобуває щодня. Єдине питання, яке насправді перевіряється в бойових діях 2024 та 2025 років, полягає в тому, яке твердження має більше шансів бути правдивим: чи здатна Росія підтримувати свої наступальні зусилля та зрештою поставити Україну в неприйнятне становище? Чи українська оборона є більш життєздатною та, швидше за все, вичерпає російський наступальний потенціал, якщо не цього року, то наступного”, — каже Кофман.
Наразі, за словами Кофмана, час, здається, грає на користь Росії. Проте й Україні не загрожує ані неминуча поразка, ані крах лінії фронту, який би змусив її підписати принизливу капітуляцію. Проте темпи просування росіян у 2025 році дещо прискорилися порівняно із 2024-м.
До того ж, Україна має серйозні проблеми з людськими ресурсами, а Росія все ще має стабільний запас людей для заміщення втрат на полі бою.
Нещодавній прорив російських сил в районі Добропілля показує, що українські підрозділи безпілотників, попри свою вражаючу ефективність, не можуть стабілізувати фронт самостійно за відсутності достатньої кількості піхоти.
Однак поки що росіянам важко перетворити більшу кількість піхоти на вирішальну перевагу.
“Вразливість Росії полягає просто в тому, що вони надто повільні, не мають достатньої сили та не використовують тактику для досягнення значного прориву. Тож їхній загальний підхід є вкрай неефективним та дорогим з точки зору людських ресурсів”, — цитує Telegraph Кофмана.
“Політичне керівництво не переймається цим, але Росія не має безмежних людських ресурсів, це міф. У неї також немає безмежного часу. Це ще один міф”.
Росія на межі рецесії
Майкл Кофман твердить, що для Росії існують й інші обмеження.
“Реальність така, що війна створює значне навантаження на російську економіку”, – зазначає науковий співробітник Фонду Карнегі.
Попри заяви про здатність та готовність продовжувати війну, призначені для зовнішнього споживання, якщо війна триватиме і у 2026 році, Росія навряд чи здобуде рішучу перемогу на полі бою. І не факт, що вона не зіткнеться зі значними проблемами в економіці, які можуть змусити її зайняти набагато слабшу переговорну позицію.
Це пояснює, чому Путін так прагне укласти угоду зараз: він почувається порівняно сильним, але знає, що момент очевидного домінування може тривати недовго.
Протягом двох років російська економіка, здавалося, не піддавалася гравітації, перетворюючи величезні військові витрати на швидке зростання ВВП. І все це попри західні санкції. Але, схоже, пік цієї тенденції минув і скрізь є ознаки спаду.
У червні цього року Максим Резніков, міністр економічного розвитку Російської Федерації, попередив на Санкт-Петербурзькому економічному форумі, що країна “на межі рецесії”. Наступного місяця Магнітогорський металургійний комбінат, другий за розмірами виробник сталі в Росії, повідомив про падіння прибутків на 21,1% та різке скорочення виробництва, яке там пояснили високими процентними ставками та загальним уповільненням російської економіки.
Наприкінці липня МВФ знизив свій прогноз зростання економіки Росії на 2025 рік до 0,9%, що нижче початкового прогнозу в 1,5%, зробленого у квітні. Ще у 2024 році МВФ очікував, що наступного року російська економіка зросте на 4,3%.
На початку серпня, згідно з повідомленням у російській щоденній діловій газеті “Коммерсант”, інфляція спонукала російську владу розробити закон про обмеження цін на овочі, птицю та молочні продукти.
“Економіка — це цікава річ, оскільки на неї є об’єктивний погляд, який, відверто кажучи, полягає в тому, що росіяни мають значний фіскальний та монетарний простір, і вони залишаються з дуже добре керованою економікою, хоча й зі зростанням витрат, — каже професор Грін. – Але зрештою вони досягнуть критичної точки”.
Політолог також нагадує, що в січні цього року адміністрація Байдена в останні дні своєї роботи запровадила нові санкції проти росіян. Цей несподіваний крок призвів до падіння російських ринків на два-три тижні.
“Якби Захід був зацікавлений у створенні таких моментів непередбачуваності, це принесло б цілком реальні ризики, зокрема короткострокові, для російської економіки”, – цитує Telegraph професора російської політики в Королівському коледжі Лондона.
Гра з вогнем
Жоден із цих факторів не означає, що Росія зіткнеться з неминучим колапсом, каже Ієн Бонд, заступник директора лондонського Центру європейських реформ.
Поки що немає жодних ознак того, що рівень втрат чи економічна напруга, обумовлена війною, створили будь-який серйозний внутрішньополітичний виклик для Путіна.
“Але Росія сильна, поки не перестає бути такою. Вона виглядає могутньою, а потім настає психічна втома, і все досить швидко руйнується”, – каже Бонд.
“Чи станеться це цього разу? Ми просто не знаємо”, – додає аналітик. Але, твердить він, Європі та Україні варто чинити опір і не погоджуватися на погану угоду (таку як здача Донбасу), яка зробила б їх набагато вразливішими.
Саме ці міркування зважуватимуть російські, українські та європейські лідери, поки Трамп вестиме їх до подальших переговорів у найближчі тижні.
Зрештою, “війна — це дуже невизначена справа”, каже Майк Кофман. Врешті, додає він, для Росії багато важать зовнішні фактори, такі, як ціни на нафту, які вона не може ні передбачити, ні контролювати.
“Чим довше все це триває, тим більше вони граються з вогнем”, – вважає аналітик Фонду Карнегі.