Пантелеймон Куліш тричі побував в містечку Олександрівці (нині Кропивниччина) – у липні-серпні 1843, в серпні 1844 та у вересні 1856 років. Він гостював у польського письменника «української школи» Міхала Грабовського, збирав фольклор, малював, проводив археологічні дослідження. Це звідси він писав в листі: “Я теперь хожу, как пчела по сотам, где только встречу седую бороду, не отойду от нее без того, что не выжать из нее пахучего цветка народной поэзии, или в предании, или в песне.”
В Олександрівці Пантелеймон Куліш задумав і почав писати історичний роман «Чорна рада», написав кілька поетичних творів.
“Чорна рада”. Важка книга. Але читати її треба і перечитувати треба. Жаль що багато взагалі не знає хто такий Пантелеймон Куліш. А читали б то може сьогодення було б інше.
“Хіба ж уся жизнь наша не жарти? Помаже по губах медом, ти думаєш: от тут-то щастє! Аж глянеш – усе одна омана!” ( Кирило Тур)
“Ой, козаче, козаче! Та хіба ж на світі єсть хоч одна проста дорога? Думаєш іти просто, а зайдеш чорт знає куди!” (Кирило Тур)
“Гетьмануй над нами хто хоч — чи рицар, чи свинопас, — аби ми полковникували. О неситая жадоба старшинування! Тепер-то я побачив тебе в вічі. Гнешся ти перед усякою поганню в дугу, аби тілько верховодити над іншими!..” (Яким Сомко).
“Е, шкода й питати! Єсть у них у обох якась думка, тайна, невимовна. Радi б вони ту думку задавити, як гадюку-спокусницю, а тим часом проти волі голублять її в серці.”
“А кажуть, що Сомко хоче теж із москалем по Гадяцьких пунктах торговатись.”
Пантелеймон Куліш є автор «кулішівки» — першої фонетичної абетки української мови, яка лежить в основі сучасного українського правопису та мовлення.
(фото – меморіальна дошка перебуванню П.Куліша в Олександрівці, палац Грабовських в Олександрівці).
P.S. Сьогодення то реалії схожі на події описані в романі «Чорна рада» і взяття Новгорода москалями одночасно.