Справа Віталія Шабуніна викликала широкий суспільний резонанс і активно обговорюється в медіа, політичних та військових колах. Голова правління Центру протидії корупції та військовослужбовець отримав підозру від ДБР. За версією слідства, він ухилявся від служби й незаконно одержував виплати.
Обшуки влаштували вдома, де мешкає його родина, і в частині у Харківській області, де він служить. Все це відбувалося без ухвали суду, як того вимагає закон. Слідчі вилучили мобільні телефони, ноутбуки, планшет і годинник. Згодом суд обрав Віталію запобіжний захід у вигляді особистого зобов’язання, згідно з яким до 20 серпня він має перебувати у військовій частині на Харківщині. Захист голови ЦПК подаватиме апеляцію, про що Віталій говорить і в нашому інтерв’ю. Ми спілкувалися телефоном у п’ятницю ввечері, адже ДБР, за його словами, вирішило скасувати допити, заплановані на цей день. Тож герой інтерв’ю мав ще у четвер, 17 липня, терміново відбути з Києва до Харківської області на виконання рішення суду.
– Для початку розкажи, яка там у тебе обстановка?
– Нормально. Займаюся побутом – обживаю свою ППДшку, прибираю, вичищаю хату. Думаю, де взяти насос, щоб викачувати воду з криниці, якщо вдасться. Бо у мене ж тут обшук відбувався на наступний день після першого приїзду. Тоді, зрозуміло, розібратися з побутовими питаннями я так і не встиг.
– Ти говорив про те, що у четвер і сьогодні, в п’ятницю, у тебе мали бути ще допити в ДБР у Києві. Виходить, їх скасували?
– Так. У середу на допиті слідчий вручив мені документ, що допити в четверг і п’ятницю скасовуються. Відповідно, я маю виконувати рішення суду – вирушати сюди до свого села, яке ще й озвучили публічно. Воно ж дуже невелике, де всі один одного знають. У мене тут до ЛБЗ щонайдалі – 30 кілометрів. По задачах будемо там ще ближче, ніж зараз. Завдяки пацанам з ДБР я дуже добре тут впізнаваний. На місці рускіх я б мене грохнув. І нехай би потім Зеленський розказував, що це зробив не він. Навіщо озвучили назву? Ще й злили в “ОПшні” канали підозру, не затерши її. А мені ж вклепали таке рішення суду, згідно з яким я не можу звідси переїхати. Зовсім без голови!
Чому я так емоційно це сприймаю? Бо якби ціль була просто заткнути мені писок, як військовому, то є сто легальних способів, як це зробити без жодного скандалу. Наприклад, дати вказівку охороняти склад із БК, де взагалі не повинно бути ніяких девайсів. Я мовчу і немає ж ніяких пред’яв – виконує наказ.
– Навіщо ти їм підказуєш?
– Так це ж елементарні речі!
– Яка причина скасування запланованих допитів? Чи ставили собі за мету, щоб тебе фізично не було в Києві?
– Так. Метою скасування допитів було зірвати мені кілька значущих зустрічей з міжнародниками і ще важливі ефіри.
– Перед від’їздом у четвер зранку ти давав брифінг, на якому заявив, що вимагаєш від ДБР або публічних вибачень, або вручення нової підозри щодо нібито незаконного користування автомобілем, про який ішлося в офіційному повідомленні бюро. Є реакція?
– Ні, немає. Я все ще чекаю на підозру. Це ж не жарт! Це ж не якісь , які за часів Зеленського постійно про мене брешуть. Наприклад, по цьому кейсу вони пишуть: “ухилянт”, “бойові виплати”, “вкрав автомобіль” тощо. З ними все зрозуміло. Це чиста пропаганда всередині країни. Але ж повідомлення про автомобіль з’явилося на офіційному сайті правоохоронного органу! Нехай Міноборони теж постійно так бреше – уже всі звикли. Але правоохоронний орган! Він заявляє про те, що в чомусь є підозра, обвинувачуючи людину на всю країну, а в документах цього немає. Так просто не може бути! Це перехід усіх меж! Тому або підозра, або вибачення, або нехай Сухачов (директор ДБР. – О.М.) валить у відставку.
– Чи говорили ви зі слідчими на допитах про цю можливу підозру щодо автомобіля?
– Ні. Вони ж мене по цій справі на допит викликали після підозри і після абсолютно “Янукович-стайл” дій під час обшуків. Тому вже після говорити з ними на допитах не було жодного сенсу ні про що, в принципі.
Про автомобіль я запитував у них в суді, на камери. Але це ж виконавці! А у мене конкретна претензія до керівника інституції: або підозра, або офіційне вибачення, або відставка. Немає інших варіантів, розумієш? Тут же очевидна брехня.
–Нагадаймо читачам, про що саме йдеться: бізнесмени із CEO Club надали тобі машину Nissan Pathfinder 2005 року випуску. Член клубу Дмитро Богуславський заявив, що передали її добровільно, згідно із законом, і ніяких претензій до тебе не мають. То які питання щодо використання тобою цього позашляховика?
– Власне, у мене те саме питання. Тут навіть немає можливості маніпулювати статтями. Тому вони це роблять повідомленнями про звинувачення. Якщо вони повідомлять мені про підозру у використанні цього автомобіля, то це означає, що її можна вручити усім військовим, які користуються машинами від благодійних фондів у такий самий спосіб. Бо є дві форми передачі автомобіля військовим від благодійників. Перша, коли його реєструють у військовій частині: чорні номери, купа паперів й головняка. Друга, коли машина лишається у благодійного фонду, а військовим дають її у використання. Якщо ви бачите авто на іноземних номерах, так звані “корчі”, то їх передали саме у такий спосіб. Таких навіть не десятки, а сотні тисяч. Тобто тоді по кожній такій треба буде дати підозру? Вони ж це все знають! Керівник правоохоронного органу офіційно збрехав про підозру, щоб це розігнали анонімні Telegram-канали. Він опустився нижче рівня “Джокера” і компанії. Це вже десь поза межами. У всій цій історії я вже кілька разів реально відчув “душок” часів Януковича. Знаєш, згадав, як Татаров сидів за столом і переконував дипломатів та журналістів, що це ми, “майданівці”, самі собі стріляли в потилиці. От зараз той самий “душок”.
– А я подумала про те, що ми, українці, маємо звичку чубитися між собою. Але ж у нас зараз в пріоритеті війна, куди мають напрявлятися всі можливі сили…
– У нас – це в кого?
– Українців.
– У ДБР не бачу. А у підполковника СБУ, одного з ключових контррозвідників на оперативному напрямку, пріоритетом було вкрасти мій телефон. У судді Печерського суду теж не було навіть бажання дотримуватися закону. Тобто у нас війна у пріоритеті, у них, здається, не дуже.
– До речі, про телефон. Він у слідчих?
– Так. І комп’ютер у них. Дружини теж. Ще її телефон і старшої дитини, а також планшет молодшої.
– Що вони шукають у дитячому планшеті?
– Певне, я мав на ньому не працювати по НАЗК. Немає там ніяких документів? Значить, не працював! Бо про це ж ідеться у офіційному звинуваченні. Але в чому катавасія? Почнімо з початку. Я добровільно призвався у перший день пономасштабної війни. Ми до неї готувалися, адже всі міжнародні ЗМІ вже як один писали про війська рф на кордоні. У нас був офіс на Подолі – з підвалом, бомбосховищем, госпіталем. Все було організовано. У перший день разом із великою кількістю прекрасних киян ми стояли в черзі до ТрО, щоб мобілізуватися і отримати зброю. Я в армії – третій з половиною рік. І тут виявляється, що ДБР не подобається те, як я служив п’ять місяців з вересня 2022-го по січень 2023 року, коли мав відрядження до НАЗК. У цей час мій підрозділ стояв на Київщині, в Сухолуччі, наприклад. Тож історія про те, що Шабунін ухилявся від армії – брехня. Так само як і те, що коли його батальйон воював, він у Києві тусив по ресторанах. І от де цікаво: ДБР не звинувачує мене в тому, що я робив щось незаконне. Є не скасований наказ командира про відрядження, який я виконав. І оцим таким способом “нічого не роблення”, власне, я нібито ухилявся від служби. Знаєш, що найцікавіше у всьому цьому?
– Що?
– ДБР за півтора року жодного разу не запитало мене, а що саме я робив у НАЗК? Як і тодішнього керівника структури Олександра Новікова, який, власне, офіційно попросив мене відрядити, і його першого заступника Артема Ситника, з ким я і взаємодіяв. Тобто вони не запитали ні в кого! Лише звернулися із тимчасовим доступом до нового керівника НАЗК , на яке той відповів, що Шабунін не мав сталого робочого місця, не перебував весь час у НАЗК і не мав там посади. Але ж всі ці три пункти не стосуються виконання функцій! І якби мене або колишнє керівництво НАЗК запросили на допит, ми б детально розповіли, чим займалися. Бо ми це вже розказували на допитах у НАБУ по схожій справі, де в першу чергу опитували фігурантів: “Чи дійсно ви просили відкомандирувати цю людину? З якою метою? Що саме вона робила? Чи досягнули поставленої цілі?”. Я знову відчув себе, як у часи Януковича, коли ми в суді попросили долучити до матеріалів розгляду справи оці протоколи допитів Ситника і Новікова. Як і всі наші інші докази. Поясню, чому. Бо по запобіжному заходу є два найважливіші питання, на які має відповісти суд. Перше і найголовніше – чи законна підозра? Чи достатньо доказів для неї? Якщо в тебе в матеріалах справи суд долучив документ, що два керівники (тобто Ситник і Новіков) говорять: “Він виконував свою роботу в НАЗК”, то підозра, що “він не виконував роботу”, аж ніяк не може бути законною. І єдиним способом для всієї цієї шайки Зеленського зберегти мені підозру було не долучити ці матеріали до розгляду. Тому рішенням суду було: підозра законна і обрання запобіжного заходу, яким її легалізували. Як ти пам’ятаєш, у нас були конфлікти і з попередньою владою. Дуже серйозні. Але такої “януковиччини” не було. І це велика різниця.
Наведу ще один приклад, як я відчув себе, як за часів Януковича. От мене різко переводять із сил логістики в Харкові до механізованої бригади на сході Харківської області. Я приїжджаю, ночую першу ніч, зранку встаю, потроху налагоджую побут. Мій командир каже мені: “Приїдуть два СБУшники (ДВКРівці — з департаменту військової контррозвідки). Поговори з ними”. Ну, стандартна процедура. Це нормально, коли з новеньким проводять бесіди. Сідаю з ними говорити. Один сидить зі мною за столом. Щоб ти розуміла, звання: підполковник. Один із ключових контррозвідників на цьому напрямку.
Починається звична розмова: телефон, геолокація, можна/не можна користуватись – вся ця історія. Що мені приховувати від них?! Я – військовослужбовець Збройних Сил України. Переді мною — працівник Служби безпеки України. Я маю його як ворога сприймати чи що?! І тут влітає оперативна група ДБР й блокує мене. А підполковник СБУ, як пацюк якийсь, тікає з моїм телефоном в руках. Я повторюю на камеру ДБР, що відбулося, щоб все зафіксувати. Це крадіжка. Йому ж треба якось тепер повернути телефон. Але як? Законного способу далі крутити цю історію немає. Десь дві з половиною години триває обшук. Комп’ютер мій вилучили, інший телефон, кнопковий, теж, який, до речі, мене реально врятував – завдяки йому вночі змогли приїхати адвокати. Одним словом, вони все вже запаковують, раптом голос знадвору: “Тут якийсь телефон під порогом валяється!”. І ДБРівський оперативник заходить із телефоном моєї моделі, який розблокований. Такий безпредєл! Реально рівень Януковича.
– Обшук тривав близько 15 годин. Що стільки часу робили?
– Більшу частину часу вони просто знімали вміст телефону, який заніс ДБРівець. Що там з’явилося за час, поки він був у СБУшників — я поняття не маю. Ми вже кілька днів намагаємося добитись хоч чогось. Для мене зараз головне — показати суспільству цей момент: “Ой, тут якийсь телефон під порогом валяється!”. Ми пробуємо дістати від них елементарне – відеофіксацію обшуку. Проста історія!
– Яка відповідь?
– Вони процесуально можуть затягувати це до безкінечності. Але якщо вам, пацани, нема чого приховувати, то в чому справа?! Давайте – покажіть!
– Паралельно з цим у тебе вдома також проводилися обшуки…
– Знаєш, я зараз проходжу урок по любові до людей. У християнстві є пряма норма: любити не те, що ворогів, а людей, які свідомо роблять зло. От я під час обшуку зупинився й подумав про це. Навіть запропонував їм каву. А це ж ніч, вже є адвокати, і у мене з’являється можливість написати дружині. Ми ж не говорили цілий день, думаю, вона хвилюється. Я пишу, а вона не отримує повідомлення. У мене одразу складається картинка: вони обшукують і мою родину. У той момент у мене не просто не було любові до тих людей, а вона пішла в мінус. Коротше, кави хлопці не попили.
– Як на мене, на той момент найголовніше: ти ж не знаєш, що там відбувається…
– Так. І ти уяви, що вдома двоє малих дітей і не дуже здоровий тато, а тут ломляться чуваки у повній снарязі. Окреме “вітання” спеціалістам з ДБР, які психологічно качали жінку по питаннях безпеки дітей.
– На це і розраховано?
– Звісно! Бо відволікає ресурс від головного.
А взагалі я тобі так скажу: моя дружина психологічно виявилася набагато стабільнішою за мене. Вона молодчинка! Витримала те все. Тепер жартує щодо вмісту телефону. У нас же фактично стосунки на відстані, як і у багатьох військовослужбовців, які служать, та їхніх дружин. Такі взаємини потребують певного специфічного контенту. І от вона каже: “Я два роки намагалася знаходити в собі сили та можливості ходити до спортзали. Мені немає чого соромитися!”
– Обшуки у твоїй справі продовжуються. Днями працівники ДБР прийшли до квартири матері загиблого льотчика, Героя України Андрія “Джуса” Пільщикова. А там що вони шукають?
– Причому вони ж заходять на ці обшуки теж без ухвали суду. Закон дає дуже вузький перелік причин для таких дій: врятувати людей, майно або безпосереднє переслідування підозрюваного. Що можна знайти у квартирі пані Лілії, де мене фізично немає?! Чого ви туди ломитеся навіть без ухвали суду?! Так само, як і до мене додому, де мене пів року не було, бо я служив в Харкові. Тут взагалі немає жодної логіки. Є просто бажання показово догнати.
Я переконаний, що ця історія має кілька цілей. Уявімо, що я – політична еліта, я – Зеленський і разом зі своїм колом хочу зараз красти, а потім бути переобраним, бо вибори все одно будуть. Для того, щоб так відбувалося, мені треба вирішити дві ключові проблеми. По-перше, має бути мало скандалів про мої крадіжки. По-друге, щоб коли я краду або крадуть мої люди, по них не прийшли НАБУ та САП, як по Чернишовам. Це дві задачі, які я повинен вирішити, якщо хочу красти. Тож треба позбутися організації, яка постійно в медіа інформує про мої спроби вкрасти та про законопроєкти, якими я хочу обмежити діяльність НАБУ та САП. Тому важливо прибрати ЦПК із Шабуніним. Але є ще одна дуже важлива ціль для них – показати двом групам, що вони можуть догнати будь-кого у показово-свавільний спосіб. Перша група, зрозуміло, антикорупційні активісти, журналісти-розслідувачі, медіаредактори. Друга – військові. Бо мене догнали по військовій статті. Вони є потенційно величезною проблемою для Зеленського напередодні виборів, які колись відбудуться. Бо військові питатимуть: “А чому країна не була готова до війни? Чому яйця були по 17, коли ми воювали?” і так далі. Зараз не запитують, тому що не до цього. Але прийде час. Тому сьогодні треба усім показати, хоча б медійним військовослужбовцям, що будь-кого можуть кончити. А найгірше, що юридично можуть це зробити із кожним з них. Наприклад, якщо військовий розбирав боєприпас, переробляючи його на скид для дрону – це кримінал. І за це можна посадити і того, хто був у той час поруч з ним. А їхній командир ще надовше в тюрму сяде. Тепер згадай перші пів року повномасштабної війни, коли документи підписувалися заднім числом. Що говорити про облік боєприпасів та навіть пального. Я не думаю, що моя справа буде єдиною. Буде ще більше таких історій чисто по військових. Направду, це їм зіграє навпаки. Але все одно хочуть послати сигнал.
– Чому саме зараз за тебе взялися?
– Я вважав, що їм потрібне це провадження, щоб створювати інформаційні приводи для постійної дискредитації в Telegram-каналах. Взяли доступ до телефонів дружини, провели допит – зачіпка, щоб там понаписувати: “Шабунін вкрав машину у солдатів із окопа”. Оцей дебільний наратив.
Так от, де був наказ почати цю “бійку”. У мене два припущення. Перше – Чернишов. Це дуже-дуже близько до президента. Я думаю, що планка настільки впала, що Зеленський сказав: “Негайно кінчати НАБУ і САП!”. А ЦПК об’єктивно заважає це зробити.
Друге – через те, що разом із медіа ми “вбили” той законопроєкт, яким могли легалізовані зловживання у закупівлі зброї. Його тепер неможливо провести через парламент. І це дуже розлютило щонайменше команду Зеленського. Там 123 “слуги народу” підписалися, я нагадаю. Думаю, що ці дві історії сильно тригернули Зеленського. І ще одна. Особисто я і ЦПК у своїх комунікаціях перестали говорити Єрмак, Татаров, Умєров, “слуги народу”. Для мене це все – Зеленський. Немає посередників. Відповідальність на ньому, бо він міг в будь-який момент це зупинити. Навіть якщо не давав наказ. Не зупиняв, значить, щонайменше підтримує.
– У кулуарах говорять, що раніше тебе не чіпали через те, що ти мав умовний імунітет від посольства США за президентства Байдена. Там адміністрація змінилася, тож він зник. Що скажеш?
– Дивна конструкція виходить: якийсь іноземний уряд захищав громадянина України від дебільних дій української влади. Якщо так говорять, то я нагадаю Зеленському, що за часів Януковича мене ніхто не захищав. Як і тисячі інших, які на Майдані потім перетворилися на мільйони. Передай тим, хто таке каже: якщо вам Байден заважав поводитися, як дрібні диктатори, а тепер ви повністю розкрилися, то, друзі, це проблема не колишнього президента США, а ваших цінностей.
Дивись, це загалом дуже погана історія. У нас на наступний рік не покриті, здається, 20 мільярдів доларів. Ми не знаємо, де їх візьмемо. Захід обіцяє дати нам ще чималу суму. Але ж ці кошти їм для початку треба взяти у своїх виборців. Одна справа, коли західні виборці фінансують демократію, яка захищає себе від авторитаризму. Інша, коли таке відбувається. Дуже важко бути демократією в їхніх очах, коли ти доганяєш антикорупційних критиків (потім там ще й медіа з’являться – побачиш). А руські ж це розженуть! Тому Зеленський цими діями дуже нашкодив країні, зокрема зусиллям зібрати гроші на війну, які він прикладає.
– Пам’ятаю, що спочатку у клопотанні ДБР була вимога носити електронний браслет. Але потім вона зникла. Чому?
– Взагалі наприкінці обшуку вони вручили клопотання про запобіжний захід. Там ішлося про варту. Весь текст клопотання слідчі обґрунтовували, чому мені потрібно застосувати тримання під вартою. А коли побачили інформаційне поле, певне, дали задню. Потім був браслет. А вже до суду вони принесли ще одну нову позицію, щоб без нього. Думаю, саме для того, щоб мати можливість закрити мені рота. Адже у формулюванні, яке готувалося до суду, йшлося про браслет і заборону залишати населений пункт без дозволу прокурора або суду. Це означало, що мене не можна було відправити кудись, де я не зможу говорити, адже у більшій частині села, де я перебуваю, зв’язок є. А вони прибрали браслет, і тепер мене можуть відправити куди завгодно. Я просто не бачу іншого пояснення.
– Прокурори в суді якраз і звертали увагу, що тобі обрали найменш суворий запобіжний захід – особисте зобов’язання…
– Але є нюанси. З точки зору слідства цей запобіжний захід не має жодної логіки, бо я все одно сиджу в цьому селі. Я – військовослужбовець. У мене тут ППД. Хіба виїжджаю по задачах. Цей суд їм був потрібен не для запобіжки, а щоб легалізувати тупу підозру. І тому просили мінімальний, щоб суддя могла ніби трохи дослідити докази.
– Ви ж подаватимете апеляцію на рішення суду, правильно?
– Звичайно! Чекаємо на повний текст. Але ми вже можемо констатувати очевидні порушення під час судового розгляду, упередженість суду та постановлення ухвали, яка не передбачена законом.
– Повертаючись до того, з чого починали: якщо цього тижня допити скасували, то за логікою вони ж все одно мають відбутися…
– Оль, ну яка там логіка?! Не той випадок.
– До речі, в одному з інтерв’ю, коли йшлося про силові структури, ти так сказав: “Давайте дамо можливість всім їм вийти з цієї історії з “красивими обличчями””. Як би це, на твою думку, мало бути?
– Проста історія: не треба “нагинати” апеляцію. Просто не вмішуватися сюди! Вся історія розсипається в момент, коли до матеріалів долучають протоколи допиту Ситника і Новікова. Злочин зникає! Бо вся їхня обвинувачувальна лінія така: він, відрядившись у НАЗК, нічого не робив, тому в такий спосіб ухилявся від служби, ще й отримував бойові. Але це ж неправда! Бо у мене тоді їх не було! А 50 тисяч – це мінімальний платіж для всіх військових, включно з тими, хто був у Чернівцях, Львові чи Черкасах. І коли суд долучає ті протоколи, все – підозра незаконна, справі кінець.
– А де ж тут тоді “красиві обличчя”, якщо підозру буде визнано незаконною?
– Тоді вийде, що дурачки – ДБР. Але ж рано чи пізно судовий процес це покаже.
От дивись, апеляцію “нагнуть”, бо зараз війна. Це вже звична практика. Розказати, як це роблять?
– Розкажи.
– У кожного судді хтось із близьких служить. Якщо ти в армії, то зробити тобі колосальні проблеми легко. А налякати твоїх рідних такою погрозою – ще легше.
Насправді, якби не війна, розмова з цією владою була би зовсім іншою. Так, вони мають у руках те, чого не мали раніше усі їхні попередники. Це великий гріх – зловживати владою під час війни. Особливо проти власних громадян. А Бог справедливий. Так, довготерпеливий, багатомилостивий, але ж і справедливий. І все одно всім доведеться відповідати, друзі. Дасть Господь, війна закінчиться, і буде зовсім інша розмова. І вони це добре знають! Тому саме зараз цей сигнал військовим, про який я тобі говорив, для них дуже важливий.
Ольга Москалюк, “Цензор.НЕТ”
Джерело: https://censor.net/ua/r3564416