“Вважаю, що треба відповідальніше поставитися до визначення населених пунктів. Майже два роки тому, 28 липня 2023 року Верховна Рада України проголосувала за Закон № 8263 «Про дерадянізацію порядку вирішення окремих питань адміністративно-територіального устрою України». Ним ліквідували статус селища міського типу; залишилися три категорії: міста, селища та села.
Тож старовинні українські містечка і міста – які раніше мали свої ратуші, самоврядування, Магдебурзьке право – тепер, за визначенням, стали просто селищами. Скажімо, полковий центр Київського козацького полку Козелець.
Це неправильно. Треба відновити нашу історичну назву – містечко. Село, містечко, місто. І до речі, селище – це знову-таки, калька від більшовицького: «селище міського типу». Ніколи населених пунктів в Україні так не називали”, – так прокоментував одну зі своїх ініціатив новий очільник УІНП Олександр Алфьоров. І з нею складно не погодитись. І ось чому.
28 жовтня 1925 більшовицька влада “вбила” українські містечка. Цього не спромоглась зробити навіть попередня імперська влада. Формальне знищення терміну “містечко” потрібно було, щоб запровадити в Україні термінологічну рівнину, тобто повне позбавлення відмінностей України та зросійщених територій екс-імперії Романових і комуністично-імперського утворення – СРСР.
Суто російсько-канцелярська назва “селище міського типу” замінила мальовничі “містечка”. У цієї більшовицької назви є як мінімум три негативні характеристики:
не тільки написати, але і вимовити цей термін зразка “абвегедежезеіком” довго і складно, а скорочення “смт” – безлике;
етимологічний сенс містечка – це зв’язок саме з містом, а селища – чи з селом чи “посєлєнієм”, тобто значно меншим за розмірами та іншим суттю, базисом;
містечка мають глибоко вкорінену мовну практику, зокрема і в документах минулих епох і в художній літературі, публіцистиці, точно відповідають змісту поселення.
До речі навіть в офіційних документах царського періоду різниці між містечками та посадами не знаходили, хіба що вважали, що “посади” це назва властива більше “російськомовним” поселенцям.
За загальним правилом, містечко – це населений пункт де могли офіційно проживати насамперед міщани і купці.
В Олександрійському повіті містечками були:
Богоявленськ (Ратьківа)
Василівка (Секретарівка)
Новий Стародуб (Аврамівка)
Онуфріївка (Анофрієвка)
Олександрівка (Текеліївка)
Березівка (Брицьке)
Федірки
Нова Прага (Петриківка) – також позначалась як посад
Аджамка (Пікінерна, Велика Аджамка)
Братолюбівка (Лисаневичеве)
Новгородка (Куцівка)
Софіївка (Гейківка)
Сучасні смт в Олександрійському районі – інші. Але історична тяглість як назви, так і сенсів мають бути українськими.