«САМОДЕРЖАВИЕ, ПРАВОСЛАВИЕ, СОВДЕПЫ».  МЛАДОРОСИ – ІДЕЙНІ БАТЬКИ СУЧАСНОГО РАШИЗМУ.

Юрій Винничук: Російськомовне населення України – не українці

21/10/2018 admin 0

  Письменник Юрій Винничук заперечив приналежність російськомовних громадян України до українців. Про це він сказав у інтерв’ю журналу “Тиждень“. “У моєму розумінні російськомовне населення України — росіяни […]

 

 
Членський значок “Союза младороссов”

  Це не анекдот. В двадцяті роки ХХ століття, серед московських «білих» емігрантів утворилася ідейна течія, усю сутність якої віддзеркалювалася в гаслі: «Царь и Советы!».

Ця партія гармонійно поєднувала ідеї московського шовінізму, монархізму, православного фундаменталізму, націонал-більшовизму, корпоративізму, євразійства, одним словом усього того, що зараз уособлює режим Путіна, і називається рашизмом.

  Виник цей рух в Мюнхені 1923 року на «Всезагальному з’їзді національно мислячої російської молоді», де була утворена спілка «Молодая Россия». Її очолила дуже цікава постать – Алєксандр Казем-Бек (докладніше про нього трохи згодом). У 1925 році організація змінила назву на «Союз младороссов». Союз, в якості претендента на московський престол, підтримував великого князя Кирила Володимировича з дому Романових. Інтереси князя Кирила у вищому партійному керівництві младоросів представляв великий князь Дмитрій Павлович, єдиним досягненням котрого в якості державного діяча, була участь у груповому звірячому вбивстві невинної та беззбройної людини – старця Григорія Распутіна (Нових).

 
Великий князь Володимир Кирилович й Алєксандр Казем-Бек приймають парад младоросів у лісі Фурке. Грудень 1930 р.

  Младороський рух зміг стати доволі потужним в середовищі московських емігрантів – він мав тисячі прихильників. Найбільші центри утворилися в Парижі та Нью-Йорку. Секрет популярності младороської організації стане зрозумілішим, коли ми ознайомимося з біографією її очільника Казем-Бека. Поки-що розглянемо ідеологічні засади.

Ідеологія

  Младороси являли собою гармонійне, для москвинів, поєднання шовінізму з більшовизмом. Головною метою Союзу младоросів була «світова революція Духу», котра мала утвердити панування духовності над матеріалістичними цінностями. Тобто все той же сумнозвісний московський месіанізм, який зараз зветься «духовными скрепами» та «русской весной».

  Младороси вважали, що комуністична «революція» народила нову людину – мужнього і патріотичного героя, здатного на жертовне служіння Росії. Ці нові люди, об’єднані в партію, опанують владу в СССР після усунення режиму ВКП (б).

 
Учасники конференції трьох організацій московських фашистів. Лідери організацій по середині світлини: П. Бермондт-Авалов (у центрі з краваткою-метеликом), А. Казем-Бек (ліворуч від нього), А. Восняцький (по праву руку Бермондта-Авалова).

  Свою партію младороси вважали орденом, створений на засадах духовного братерства вільних творчих особистостей, які гуртуються на засадах суворої національної дисципліни та необмеженої влади Вождя.

  Маємо практично прямі паралелі з іншою партією «орденом мечоносців» – більшовиками. Такий же мудрий вождь («дєдушка Ленін»), на чолі палких революціонерів. Щоправда, пролетарський інтернаціоналізм младороси замінили на московський шовінізм. А так, це ті самі яйця, тільки у вигляді збоку.

  Проглядається ще одна цікава паралель, але вже з іншими носіями тоталітаризму. В якості одностроїв младороси використовували сині сорочки. Для вітання здіймали правицю вгору та вигукували, славлячи Вождя: «Глава! Глава!». Паралелі стануть ще прозорішими, якщо пригадати статтю 1939 року младороської газети «Бодрость». Там стверджували, що Муссоліні злигався з Гітлером, отже став расистом. Оскільки фашизм і расизм не сумісні, то«останніми фашистами» лишається єдина партія – младороси.

 
Газета младоросів “Бодрость”

  Союз младоросів, у деклараціях, не мав на меті безпосереднього управління державою. Їхнім завданням було духовне виховання нації, ну зовсім як це зараз намагається робити в РФ Московський патріархат.

  Цар повинен перебувати поза партіями, а ось прем’єр-міністр майбутньої Московії мав очолювати правлячу партію. В оновленій державі залишалися створені більшовиками Совіти – непартійні органи самоврядування, які взаємодіяли з місцевими та центральними представниками царської влади. Совіти обиралися багатоступеневими виборами, так як це робилося в СССР,і практично так, як згодом пропонував «обустраивать Росссию» Солженіцин.

  Ця модель державного устрою віддзеркалена в головному младороському гаслі:  «Царь и Советы!».

  Уявлення про ідейні засади можна скласти при ознайомленні з центральним партійним виданням «Младоросская искра». Помітно явне мавпування назви з ленінської «Искры». З фантазією у младоросів була напружена ситуація.

 
Газета “Младороська іскра”

  Так ось, в  № 2 проголошується гасло «К Социальной Монархии», з похідними тезами: «Принцип не умирает умирает форма.  Революция есть  смерть старого типа  Монархии и рождение Монархии нового типа».  В № 3проголошено: «Пролетариат будет опорой Монархии», оскільки до 1930 р. «русская нация  фактически сталанацией пролетарской» .  «Русский царь освободит  трудящихся  от  ига красных и  золотых  паразитов» (№ 6).

  Майбутня «Союзная Российская империя» уявлялася як централізована федерація національних утворень, зовсім як тодішня СССР та сучасна РФ. Провідна роль відводилася «малой России» («посконной» Московії) та московству.

  Планувалося зберегти планову економіку, але дозволити приватну власність під жорстким державним наглядом, тобто зробити те, що більшовики називали НЕП (нова економічна політика).

Як можна побачити в сучасній РФ запроваджено практично всі програмні принципи младоросів: централізована імперія («федерація»), з «духовными православными скрепами», царем якого неможливо усунути від влади легітимними методами, системою Совітів (зараз їх звуть «Думами»), та з елементами охлократії – тобто, опертям влади на пролетаріат (люмпенів, охлос).

  Не збігається тільки єдина «дрібничка» – теперішній цар  Московії – Путін, ставленик структури комуністичних карателів ЧК-КГБ- ФСБ. А у младоросів країну очолював би хтось із Романових – людина далека від катів комуністичної спецслужби.

  Усе стає на свої місця, якщо врахувати, що фактичну владу в младороській імперії отримував прем’єр-міністр. А на цю посаду планувався вождь партії – з «исконно русской фамилией» Казем-Бек.

Алєксандр Казем-Бек

  Народився 2 (15) лютого 1902 року. Прізвище походить від уродженця Азербайджану, прадіда Алєксандра – Мірзи Мухаммеда Алі Гаджи Касим огли Казем-Бека.

Під час І світової війни, Алєксандр належав до скаутської організації. В 1920 році, родина Казем-Беків виїхала в еміграцію.

  В 1923 році, молодий (21 рік) Алєксандр Казем-Бек створює «Молодую Россию», яка через два роки змінює назву на «Союз младороссов». Як зміг такий молодий чоловік, не бідний, але й не настільки багатий для створення партії, реалізувати такий проект?

  Усі, хто знав Казем-Бека, відзначають його непересічні комунікативні навички – він умів спілкуватися з людьми, був наділений даром переконувати. Мабуть мав непогані навички лідера й організатора. Але головний секрет був не в цьому.

  Таємниця несподівано відкрилася в серпні 1937 року. Алєксандр Казем-Бек, спираючись на гасло «Царь и Советы!», шукав контактів з більшовицькою владою СССР.  Розбудовуючи такі контакти він і «спалився». У Парижі в кав’ярні «Руаяль» Казем-Бека помітили в товаристві «червоного графа» емісара СССР комбрига Алєксандра Ігнатьєва.

  Ситуація набула розголосу. Для всіх стало очевидним – вождь партії младоросів співпрацює з чекістами. Через гучний скандал  Казем-Бек полишив посаду доповідача при особі «імператора» Кирила Романова. В 1940 році Казем-Бек рятуючись від німців,тікає з Франції до Америки. Там він оголошує про припинення діяльності партії младоросів.

  Далі він викладає московську говірку в різних вузах світу. У 1954 році звертається до комуністичного режиму СССР з проханням надати можливість повернутися на батьківщину, що було дозволено 1957 року.

 
Алєксандр Казем-Бек в готелі “Національ”. Москва, 1957 р.

  Казем-Бек отримав житло в одному з найпрестижніших районів Москви – Фрунзенській набережній. Працював старшим консультантом відділу зовнішніх церковних взаємин Московського патріархату. «Викривав» в газетних статтях бездуховну Америку. Був «виїзним» за кордони СССР. Помер 21 лютого 1977 року, похований, згідно заповіту, на цвинтарі в Ново-Пєрєдєлкіно.

Похорон А. Казем-Бека. Заупокійну відправу провадив єпископ Виборзький Кирил Гундяєв (теперішній патріарх РПЦ МП). Пєрєделкіно, 23 лютого 1977 р.

  На поминках, заступник покійного по відділу зовнішніх церковних взаємин професор протоієрей Ніколай Гундяєв (старший брат теперішнього патріарха РПЦ МП) наголосив, що «Казем-Бека слід не тільки пам’ятати, його треба вивчати».

Замість післямови

  На сьогодні не існує прямих доказів того. що Алєксандр Казем-Бек створював «Союз младороссов» за підтримки ЧК-ОГПУ.

  Але сукупність непрямих даних, може бути не менш вагомою за прямі свідчення.

А. Казем-Бек з офіційним рупором ЦК КПСС газеткою “Правда”

  Отже, маємо. Молодий хлопчина без величезних грошових статків, створює партію, яка швидко набирає популярність, має цілу низку масових періодичних видань, осередки в різних країнах та континентах. Партія ставить на меті розбудову тоталітарної держави вельми схожу з тодішнім СССР за винятком кількох дрібниць: назви титулу самодержця, назви правлячої партії, «морковки на вудці для віслюків» (тобто мети світової революції), ставлення до НЕПу.

  Згодом «Вождь» палиться на зв’язках з ЧК-НКВД, переїжджає до СССР, де живе як у бога за пазухою. Для порівняння. Батько Алєксандра, Лев Казем-Бек. добровільно повернувся в СССР 1947 року, був засуджений за антисовітську діяльність на заслання в Казахстан, де й помер у 1952 році.

  Для чого гра в младоросів була потрібна Алєксандру Казем-Беку зрозуміло: гроші, кар’єра, статус. Які мотиви мали чекісти?

  Перший – каналізація. «Білий» рух відволікався від боротьби з більшовизмом і налаштовувався на ідею співпраці з комуністами. Робилося це шляхом прийняття низки ідеологем більшовизму: роль пролетаріату, влада совітів, однопартійна диктатура, світова революція задля перемоги справедливого суспільного устрою, тощо.

  Друге. Спрямований по налагодженим більшовицькими спецслужбами каналах рух, був гарним довкіллям для вербування агентури ЧК з числа младоросів. Додатково відзначимо, що саме на початку двадцятих років ЧК-ОГПУ активно провадило масштабні спецоперації за межами СССР, як наприклад» «Трест», внаслідок якої був заарештований Борис Савінков.

  Ну і в третє, можливо, хтось на найвищих щаблях більшовицького режиму готував младороський термідор, як запасний варіант, на випадок краху комунізму.

  Цей запасний варіант знадобився лише через кілька десятиліть, і практично повністю (за невеличкої корекції) реалізований у сучасній РФ.

 
Православні “вовки” під прапором, що поєднує більшовизм з православієм. Так виглядає реалізація старого гасла  “Царь и Совдепы!” в наш час.”

https://garmatny.blogspot.com/2018/08/blog-post.html?spref=fb