facebook
СУРМА

Нас випередили “пастирі-місіонери” з Московського патріархату

ЗВАННЯ “ПОЧЕСНИЙ ГРОМАДЯНИН МІСТА КРОПИВНИЦЬКОГО” ПРИСВОЯТЬ ПОСМЕРТНО ВОЇНУ УПА

15/08/2018 AA 0

Звання “Почесного громадянина міста” присвоять посмертно видатному громадському діячу, учаснику національно-визвольної боротьби, ветерану Української Повстанської Армії, колишньому політв’язню Семену Сороці. Відповідне рішення погодили сьогодні,14 серпня, під […]

 

Сказати, що спорт поза політикою, це те ж саме, що “нє важна на каком язикє – ліш би чєловєк бил харошій” є також поза політикою.

Якби кожен спортсмен (чи команда) виступали позанаціонально, під своїм знаком чи прапором, без національних прапорів чи підтримки, то, можливо, у такому космополітизованому вимірі, можна було б сказати, що спорт поза державною і національною політикою. Але все одно тоді б були якісь міжнародні асоціації, корпорації, які б організовували змагання і до яких слід було б належати чи від них залежати.

Але ми живемо в час незалежних держав та вільних націй і бути поза ними не можливо. Якщо не належиш до одної – своєї, тебе швидко припишуть до іншої – чиєїсь.
Всі спортивні команди є національними і виступають на міжнародних змаганнях під своїми прапорами від імені своїх країн. Всі спортивні перемоги чи досягнення записуються у статус націй і мають свою політичну вагу.
Ось Путін благодійно вислизнувся видавати медалі переможцям на чемпіонаті світу з футболу, щоб на нього дивися весь світ.

Ось осетин Гассієв живе 4 роки у Каліфорнії і вперто намагається привязати до московського трикольора осетинський прапор, тому, що “нє русскій я, а рассіянін”, а, реально його ідентичність написана у очах – осетин. І йому дуже важко бути “россіянином”.

У фінальному матчі з боксу, який мав відбутися у Саудівській Аравії (скільки треба було заплатити, щоб матч перенести у Москву?) українець Усик як спортсмен, боксер проявив себе на відмінно. Хоча, як на мене, він мав можливості і міг виграти нокаутом, але, видно з огляду на “атмосферу миру”, блискуче переграв осетина чисто технічно.
Зовні в Усика все виглядало як українське – синьо-жовтий прапор, тризуб, виконання гімну, вихід під пісню українською мовою.
Очевидно, ми хотіли б, щоб наш чемпіон світу з Сімферополя був україномовним, належав до Київського патріархату, при вручення призу М. Алі вигукнув “Слава Україні!”, а на прес-конференції звернувся,щоб Путін випустив з вязниці його земляка Сєнцова…
Або ж зовсім відмовився виступати у Москві.
Для такої справи він мав би юнацькі роки провести в організації “Тризуб ім. Ст. Бандери або, хоча б, у Пласті.


Нас випередили “пастирі-місіонери” з Московського патріархату і навчили його свого “украінского вибору”.

Так, національно Усик є українцем, а політично заражений бацилами промосковсько православного малоросійства. Коли для нього важливо, що русскіє і українці є славянами, ледь не адіннарот, то мова ж не йде про словян поляків-чехів-словаків-хорватів… А мова йде про те, що українці є є словяни-россіянє.

Важко розділити спортсмена Усика, яким всі, безумовно, захоплюємося, від його політичної заангажованості з русскім міром.
Гібридно сформоване-зрощене, переплавлене українське постсовкове суспільство, де вживаються радикальний націоналізм з ще національно непробудженим хохляцтвом, саботуючим малоросійством, совком, який злісно огризається, з недонародженим денаціоналізуючим космополітизмом понуро реагує на гібридної форми політичні і військово-терористичні удари з Московії.

Як мало українських дітей проходять виховання у Пласті, “Соколі” і Тризубі ім. Ст. Бандери.

Сергій Жижко